У недільний день 14-го березня, коли Церква прославляє чудовий образ — ікону Божої Матері «Державна» — Високопреосвященніший Агафангел, митрополит Одеський і Ізмаїльський, очолив Божественну літургію в Свято-Пантелеймонівському Одеському чоловічому монастирі. Правлячому архієрею єпархії співслужили намісник монастиря архієпископ Овідіопольський Аркадій, а також вікарії архієпископ Южненський Діодор і архієпископ Арцизький Віктор. Нині існуюча Пантелеймонівська обитель була створена з благословення Владики Агафангела на місці колишнього подвір’я в 1995-му році. Головний храм свого часу був споруджений з каменю, видобутого на Святому Афоні і привезеного до Одеси. Для монастиря свято Державної ікони Божої Матері — престольне свято тому, що один з храмів одеської обителі святого Пантелеймона освячений на честь цього прославленого образу Богородиці. Обретена ікона була в 1917-му році, коли багато хто в нашій країні відійшов від Бога, але за молитвами Божої Матері Господь не залишив свій народ.
14-го березня настала Прощена неділя — той день, коли люди, бажаючи перемінити хід своїх думок, відкрити для себе двері покаяння, просять вибачення і самі пробачають своїх кривдників. За вечірнім богослужінням цього дня здійснюється чин прощення, який в Свято-Успенському кафедральному соборі Одеси очолив митрополит Одеський і Ізмаїльський Агафангел.
Після Прощенної неділі в понеділок розпочинається перша седмиця або тиждень Великого посту, на якій читається Покаянний канон святителя Андрія Критського. Про канон кажуть, що це камертон, насичений образами з Святого Письма Старого і Нового Заповітів, за допомогою якого задається настрій на Великий піст. Цього року в перший день Великого посту Владика митрополит звершив читання Великого покаянного канону Андрія Критського в Свято-Успенському соборі нашого міста. У вівторок першої седмиці Великого посту митрополит Агафангел звершив читання Великого покаянного канону в Спасо-Преображенському кафедральному соборі Одеси.
І знову Сарата. Медіакоманда Одеської єпархії разом з представниками всеукраїнських засобів масової інформації була змушена відвідати це селище міського типу в Одеській області — для того, щоб дізнатися, чому в демократичній Україні утискають шкільного вчителя за його релігійні уподобання.
Триває медіапроект Одеської єпархії «Люди Церкви», в якому розкриваються особистості наших сучасників, які прикладають максимум зусиль для прославлення нашої Святої Церкви. У черговому випуску команда проекту зустрілася з чемпіоном з боксу світового рівня і, разом з цим, прихожанином Української Православної Церкви Олександром Усиком. Дізнатися про життя православного спортсмена і про його погляди на життя — ви зможете з нашого наступного сюжету.
«Скільки мов ти знаєш — стільки разів ти людина» або «Скільки мов ти знаєш, стільки разів ти живеш» — стверджували класики, що вже стало потім народною мудрістю. Перефразовуючи ці думки, християнин в період Великого посту може себе мотивувати думкою: «Скільки раз ти постив, стільки раз ти прожив». Зрозуміло, можна постити самочинно і не в євангельському дусі собі на осудження: по-фарисейськи, з гордістю і звеличуванням, але це спотворення є вже предметом окремих роздумів.
Кожен Великий піст — це можливість вирости, духовно подорослішати ще на один рік. Духовний вік найчастіше не збігається з віком фізичним, зазначеним у паспорті. Сьогодні в багатьох країнах світу вводяться, паралельно звичайним, ковід-паспорта, у християн же завжди негласного існували такі паспорти, тільки духовні, з відповідним віком. Християни, завдяки молитвам, духовним роздумам, Сповіді, погляду на себе з боку за допомогою духівника і порівнянням своїх недосконалостей зі зразком Євангелія завжди мають можливість стежити за своїм дорослішанням і за тим, якому віку відповідає їх нинішня поведінка. Багато прихожан і зовсім ведуть своє духовне літочислення не від народження, а від усвідомленого звернення до Бога і воцерковлення. Бувають випадки в реальному житті, коли це переосмислення дає повне право багатьом літнім прихожанкам, вік яких вже глибоко за дев’яносто, стверджувати, що комусь із них сімнадцять років, комусь двадцять, а комусь тридцять, адже відлік часу вони ведуть від початку церковного життя, від першої Сповіді і Причастя.
Кожен Великий піст — це черговий іспит, черговий зріз знань і аналіз нашої поведінки: як ми себе повели в конфліктній ситуації, чи не втратили надію на Бога в спокусах і життєвих випробуваннях; чи вдалося нам вчинити з міркуванням, подібно до мудрого царя Соломона або, навпаки, ми піддалися дитячої паніці, гніву і маловір’ю; чи вдалося нам ухилитися від пустослів’я і обговорення ближніх за їх спиною; чи вдалося нам по-євангельські не відповісти злом на зло; чи не роздули ми вогонь розбрату на роботі або в сім’ї; чи не зневірилися ми після того, як щось пішло не так, як ми хотіли… Щороку Великим постом ці вічні питання суто актуалізуються і запитально тяжіють над нами. Пiст тільки почався, хто вже встав на шлях посту хай не слабшає в добрій справі, для кого ж пiст ще не розпочався — почати ніколи не пізно і все ще попереду. Будемо ж, дорогі брати і сестри, зростати духовно, проявляючи доброту і людяність до наших ближніх, щоб через це отримати божественний мир і благодать в своїй душі!
