26-28 березня Високопреосвященніший Агафангел, митрополит Одеський і Ізмаїльський, відвідав південь єпархії, благословенні землі Українського Придунав’я. 27-го березня Церква святкує пам’ять Феодорівської ікони Божої Матері. На честь цієї події в Свято-Покровському кафедральному соборі міста Ізмаїлу була звершена святкова Божественна літургія, яку очолив Владика Агафангел. Після богослужіння правлячий архієрей митрополії звернувся з пастирською настановою до містян, а також оглянув нові храми, що будуються в Ізмаїлі.
Південне місто Ізмаїл — прекрасна прикраса українського берега Дунаю. Він привертає увагу старовинними храмами, особняками, тінистими і затишними алеями, неймовірної краси заходом сонця, синіми хвилями широкого Дунаю. Але є ще одна причина, чому варто відвідати цю дунайську перлину. Сьогодні завдяки муніципалітету, який очолює мер Андрій Абрамченко, Ізмаїл — це місто, що динамічно розвивається в соціально-економічному плані: прекрасна інфраструктура, освітлені вулиці, виняткова чистота і порядок, відреставровані церкви і пам’ятники архітектури. Містом щасливих людей назвала Ізмаїл медіакоманда Одеської єпархії.
28-го березня Церква святкує пам’ять святителя Григорія Палами, засновника і захисника ісихазму, який має почесне звання отця Церкви. У цей день Спасо-Преображенський собор міста Болграда був наповнений людьми, які зустрічали Високопреосвященнішого Агафангела, митрополита Одеського і Ізмаїльського, який очолив Божественну літургію.
Величний Спасо-Преображенський собор Болграда, який відвідав митрополит Одеський і Ізмаїльський Агафангел, своєю внутрішньою красою дивує. Як дивує і внутрішній світ духовної людини, що живе з Богом. Історія цього храму давня і, як доля людини, не без сумних періодів. Таких, наприклад, як пожежа, що забрала частину минулої краси собору, але послужила приводом до того, що сьогодні собор на честь Преображення Господнього засяяв в своїй новій величі. Детальніше про це нам розповів настоятель собору протоієрей Стефан Турлак.
Чернечий постриг — одне з найбільш трепетних церковних богослужінь. Його не випадково називають восьмим церковним таїнством за свою особливу таємничість в очах віруючих. 29-го березня Митрополит Агафангел звершив постриг восьми насельниць Олександрівського Свято-Різдво-Богородичного жіночого монастиря.
На честь Олексія людини Божої, пам’ять якого Церква святкує 30-го березня, — в Одеській єпархії освячено храм на однойменній Олексіївській площі. У престольне свято, з благословення Високопреосвященнішого Агафангела, митрополита Одеського і Ізмаїльського, святкову Божественну літургію тут очолив архієпископ Овідіопольський Аркадій.
Два роки тому в смт Сарата за підтримки посадових осіб органів центральної влади та місцевого самоврядування і за участю представників інших конфесій, — сталося грубе втручання в життєдіяльність церковної громади Одеської єпархії Української Православної Церкви, в результаті чого колишній священик УПЦ Владислав Шиман, перейшов в нову релігійну організацію ПЦУ і незаконними діями захопив будівлю Свято-Покровської церкви Сарати. На сьогоднішній день громада Одеської єпархії продовжує здійснювати приходську діяльність в маленькому, але затишному храмі. А найголовніше, прихожани, які щодня відвідують храм Української Православної Церкви, раді, що можуть підносити свої молитви в істинному Домі Божому. У Сараті часто буває наша медіакоманда, яка також намагається підтримати прихожан. Нагадаємо, що за порушення священицької присяги і ухиляння в розкол протоієрей Владислав Шиман заборонений у священнослужінні і відлучений від Причастя. У своїй заяві Одеська єпархія 2 роки тому написала: «Просимо молитов про напоумлення протоієрея Владислава і нагадуємо, що двері Святої Церкви завжди відкриті для тих, хто кається». Також нагадаємо, що перед своїм рукоположенням в священний сан в 1997 році Владислав Шиман присягав на вірність Українській Православній Церкві, до присяги його приводив одеський старець Іона (Ігнатенко). «Багато званих, але мало обраних», — говорить Господь в Євангелії. Владислав Шиман не тільки порушив священичу присягу, але також виступив з наклепницькими випадами на адресу канонічної Церкви і її служителів. Колишній священик УПЦ, який вже став депутатом від партії «Європейська солідарність», Владислав Шиман заявив, що на нього оголошено гоніння. Насправді ж для того, щоб віруючі могли знову молитися в своєму колишньому храмі, побудованому на кошти благодійників, які пожертвували на Дім Божий з благословення нашого правлячого архієрея, — юристи Одеської єпархії змушені вирішувати питання в судовому порядку.
Як і 2 роки тому, сьогодні просимо молитов про напоумлення протоієрея Владислава і нагадуємо, що двері Святої Церкви завжди відкриті для тих, хто кається.
Багатодітну сім’ю з Київської області спіткало страшне горе, від наслідків коронавірусу померли батьки Володимир і Діана. 13-ро дітей залишилися без батьківського піклування. Дізнавшись про це, Одеська єпархія Української Православної Церкви готова прийняти осиротілих дітей на виховання та повне утримання.
Єдине питання, яке запитає в нас Господь: чи було в тебе людське серце чи камінь замість нього? Якщо у тебе була людська любов, то вона може розквітнути в міру Божественної любові; але якщо людської любові немає, то з чим може з’єднатися любов Божа? Ми любимо дуже небагатьох, але і тих не вміємо любити без оглядки, без умов. Ми сваримося, холодіючи, відвертаємося… Апостол Павло нам каже: «Носіть тягарі один одного, і так ви виконаєте закон Христовий». Тяготи — це не тільки негаразди, це вся тяжкість іншої особистості, іншої людини. Деякий час нести тягар чужого горя, не надто тривалої хвороби, короткої сварки ми всі вміємо, але як страшно буває бачити, що коли у людини горе безмірне, хвороба не закінчується, потреба не припиняється, і після короткого часу, протягом якого ми жаліємо людину, оточуємо її турботою, ми починаємо холодніти: чи не буде цьому кінця? Пора б йому одужати або схаменутися! І не в тому біда, що ми не багатьох любимо — ми нездатні любити дуже багатьох, наше серце занадто вузьке, як говорив апостол Павло: «тісно в ваших серцях». Але як ми погано, нетерпляче любимо і тих, про яких говоримо, що вони нам дорогі! Як нам треба задуматися над тими, хто нас оточує, і поставити собі питання: яка моя любов до них?
