Святитель Інокентій (Борисов), архієпископ Херсонський і Таврійський — один з найвідоміших архіпастирів-богословів в історії нашої Церкви. Його проповідничі праці, оригінальні богословські твори, архіпастирська церковно-практична діяльність, патріотичний ентузіазм під час Кримської війни — твердо закарбувалися у вітчизняній Церковної історії. 18-го липня, в день обрітення мощей святителя Інокентія, Високопреосвященніший Агафангел, митрополит Одеський і Ізмаїльський очолив Божественну літургію в Спасо-Преображенському кафедральному соборі Одеси, де спочивають мощі архієпископа Інокентія (Борисова).
У свято обрітення ікони Казанської Божої Матері 21-го липня правлячий архієрей Одеської митрополії Владика митрополит Агафангел звершив Божественну літургію в храмі, освяченому на честь цього чудотворного образу Богородиці. Про престольний день храму ікони Божої Матері «Казанська», що розташований на одеському Пересипу, розповідає наш кореспондент.
17-го липня 2021-го року митрополит Одеський і Ізмаїльський Агафангел звершив освячення «Алеї вірності, любові і примирення», присвяченій сімейним цінностям, яка відкрилася в парку імені Шевченка в Одесі. Ініціатором і натхненником створення паркового ансамблю став настоятель храму на честь ікони Божої Матері «Всіх скорботних Радість» Української Православної Церкви протоієрей Іоанн Горіа.
У день святих благовірних князя Петра і княгині Февронії, 8-го липня, з благословення Високопреосвященнішого Агафангела, митрополита Одеського і Ізмаїльського, в Свято-Преображенському кафедральному соборі було звершено святковий молебень перед ковчегом з частками мощей святого подружжя. На події побувала знімальна група Телевізійного єпархіального огляду.
У зв’язку з сьогоднішнім Євангелієм хочеться сказати. Коли Господь звелів духам злоби вийти з біснуватих, і вони вселилися в стадо свиней, яке потяглося до обриву, як ми знаємо, і впало в річку, свині ці загинули. Ось одна з ознак демонізму, одержимості і богоборства — це прагнення до самознищення, не має значення, людини або культури.
Про це в позаминулому столітті писав великий російський письменник Федір Михайлович Достоєвський в романі, епіграфом якого є цитата з Євангельського розповіді про біснуватих. Про те, що по суті, справа не в якомусь лібералізмі, революційності або улаштуванні людського суспільства, справа в устремлінні до самогубства, до того, що богоборство неминуче веде до самознищення людини (у деяких через самогубство, у деяких — через повільне духовне вмирання, духовну смерть, яка передує смерті фізичної) і людські спільноти, які, втратили корінь живий, справжньої релігійності, духовного життя, вкоріненості в церковному бутті, спрямовуються до такої ж духовної смерті. І це відбувається буквально на наших очах.
