9-го серпня, в день пам’яті святого великомученика і цілителя Пантелеімона, сотні віруючих відзначили престольне торжество Свято-Пантелеімонівського Одеського чоловічого монастиря. Святкове богослужіння очолив архієпископ Овідіопольський Аркадій у співслужінні міського духовенства. Після літургії був звершений святковий молебень перед мощами великомученика Пантелеімона.
У день вшанування Почаївської ікони Божої Матері, 5-го серпня, соборне богослужіння було звершено в Свято-Успенському кафедральному соборі міста Одеси. З благословення митрополита Одеського і Ізмаїльського Агафангела, очолив Божественну літургію архієпископ Овідіопольський Аркадій у співслужінні архієпископа Южненського Діодора і архієпископа Арцизького Віктора. За богослужінням молилися численне міське духовенство і прихожани одеських храмів. По закінченню богослужіння відбувся Хресний хід і святковий молебень.
Почаївська ікона Божої матері — одна з найбільш шанованих Православною Церквою. Оригінал образу знаходиться над іконостасом центрального приділу Успенського собору Свято-Успенської Почаївської Лаври на висоті 4-х метрів. Згідно з церковними джерелами, ікону передала в дар Почаївському монастирю в XVI столітті багата вдова Анна Гойська. Жінка просила матір Божу про зцілення брата, сліпого від народження, і сталося диво — він прозрів. Після цього Анна вважала себе негідною зберігати ікону вдома і подарувала її обителі для загального поклоніння. Монастирський літопис зафіксував понад п’ятсот чудотворень від прославленої святині в Почаєві. Помолитися перед православним образом приїжджають люди з усього світу.
З благословення Високопреосвященнішого Агафангела, митрополита Одеського і Ізмаїльського, в Одеській єпархії був звершений традиційний бессарабський Хресний хід в Олександрівський Свято-Різдво-Богородичний жіночий монастир Болградського району. Сюди стікаються молитовні ходи з трьох напрямків: з Болграда (протяжністю 50 км), з Арциза (30 км) і з Тарутине (100 км).
Традиція йти з молитвою в Олександрівський монастир склалася з 2009-го року. Хресний хід приурочений до святкування дива явлення Божої Матері на місці майбутнього монастиря біля села Олександрівка 4-го серпня 1924-го року. Цей день став днем заснування монастиря. Даний Хресний хід з іконами Божої Матері прообразує собою незримий хід Самої Пресвятої Діви, благословляючої поля на родючість і людей краю на добрі справи і християнське життя.
Цьогоріч в ході брали участь паломники з Білгород-Дністровського, Татарбунарського, Ізмаїльського районів, а також паломники з міста Одеси. У сам день свята в обителі звершили Божественну літургію, яку очолив єпископ Болградський Сергій, вікарій Одеської єпархії.
Для багатодітної сім’ї волонтерів Одеської митрополії виділили кошти на ремонт будинку і подарували автомобіль. Ірина Сьомкіна-Мецкер — мама дев’ятьох дітей і незабаром очікує появи на світ ще одну дитину. Ірина одна з найактивніших волонтерів благодійного єпархіального проекту «Добро об’єднує». Незважаючи на велику зайнятість і власні матеріальні проблеми, Ірина з чоловіком Ігорем знаходять сили, час і натхнення допомагати іншим.
З благословення митрополита Одеського і Ізмаїльського Агафангела багатодітній родині виділили допомогу на ремонт будинку, а за підтримки Міжнародного благодійного фонду на честь Покрови Пресвятої Богородиці та за допомогою протодиякона Вадима Новинського Ірина та Ігор придбали великий автомобіль. Владика Агафангел зустрівся з родиною волонтерів і освятив подарований їм транспортний засіб.
Коментарі духовенства нашої єпархії з приводу взаємин з Константинопольською Церквою привернули увагу багатьох глядачів в соціальних мережах, і ми отримали безліч відгуків. Такого роду коментарі це лише вершина айсберга всіх тих подій, які вже відбувалися в історії. Глава Місіонерського відділу протоієрей Максиміан Погоріловський заглибився далі в суть і опис дій Вселенського патріархату на канонічній території Української Православної Церкви, провів історичні паралелі з подіями, які відбувалися двісті і сто років тому.
У храмах Української Православної Церкви ініціювали флешмоб проти візиту Константинопольського патріарха Варфоломія в Україну. Приходи фотографуються з плакатами «Варфоломій, ми тебе не звали» та викладають фото в соціальних мережах, додаючи хештег # СТОПВАРФОЛОМЕЙ. Одеська єпархія приєдналася до флешмобу.
Нинішнє воскресне читання 8-ої неділі після П’ятидесятниці, дорогі браття і сестри, ознаменовано спогадом чуда Божого про насичення 5-ти тисяч людей п’ятьма хлібами і двома рибами. Всі 4 євангелісти оповідають про цю подію: Ісус, вийшовши на берег, зустрів безліч народу, і хоча Він шукав усамітнення і відпочинку, все ж зглянувся над ними і став зціляти хворих і годувати голодних.
Натовп народу, що йшов за Христом, чекав від Нього слів проповіді і чудесних дій, опинившись далеко від своїх домівок, посеред пустельного місця, всі зголодніли. Апостоли Христові вказали на втомлений народ і просили Свого Божественного Учителя відпустити їх додому, бо час вже пізній, нехай йдуть до селищ і куплять собі їжі. Але Ісус запропонував Своїм учням: «Дайте ви їм їсти». У апостолів було тільки 5 хлібів і 2 рибини — ледве їм самим вистачало на вечерю. Господь же, взявши цю їжу, примножив настільки, що всі й наситились, і навіть більше: набрали їжі 12 великих повних коробів, тяжкість яких несли на своїх спинах 12 апостолів.
Це нагадало народу манну в пустелі і подібні чудеса Старого Заповіту, коли богообраний народ опинявся в небезпеці. Коли ж саме ми з вами відчуваємо небезпеку? Через що наші страждання і глибокі душевні переживання? Через те, що нам завжди чогось не вистачає. Нам не вистачає більшого, кращого, комфортного, то у нас — не так, а це — не таке. По суті, стаємо схожими на прабатьків в раю, у яких для вічного життя з Богом було все, але які захотіли трохи більше, ніж «все».
Так і наша повсякденна рутинна метушня, наші земні турботи відволікають нас від справжнього сенсу життя — навіщо ми живемо, для чого народилися в цей світ, Хто дав нам життя і для чого…
Всім нам відоме почуття голоду. Особливо в такі важкі нинішні часи, коли величезна кількість потребуючих людей стоять на межі бідності, неозброєним поглядом видно голод — як голод хліба і води, так і духовний голод. У пророка Амоса є такі слова: «Настане час на землі, коли буде особливий голод, не голод на хліб, і не спрага води, але голод слухання слів Господніх». Щоб вгамувати цей духовний голод, необхідна наша з вами, дорогі брати і сестри, проповідницька праця! «Ви дайте їм їсти» — сьогодні Христос так звертається не тільки до апостолів, але до всіх нас, Його послідовників: «потрудіться, щоб навколо Христа об’єдналися тисячі тисяч, щоб ми, маючи зовсім трошки, крихти, вміли ділитися своїм добром, теплотою сердець, всім, що дав нам Бог, і Господь примножить це в кілька разів!».
Для цього необхідно правильно ставитися до всього, що дає нам в користування Господь — за все необхідно бути вдячним, і особливо не забувати про їжу духовну — коли ми зможемо об’єднатися навколо Чаші Христа, Євхаристії , причащаючись Його Тіла і Крові, тоді Ісус буде всім для всіх. Станемо же, як і ті люди, біля Бога, відірвавшись від своєї земної суєти хоча б на один день в тижні і покладемо всю надію тільки на Нього, тоді зможемо насититися і духовно Небесним Хлібом і тілесно насущним хлібом, об’єднуючись навколо Христа!
