У день пам’яті «Володимирської» ікони Божої Матері, який святкується 8-го вересня, Високопреосвященніший Агафангел, митрополит Одеський і Ізмаїльський очолив святкове богослужіння в храмі, освяченому на честь цього образу.
8-го вересня храм святих мучеників Адріана і Наталії, розташований на Французькому бульварі, відзначив престольне торжество. Свято змогли відвідати безліч віруючих, бажаючих прославити Господа і возвеличити його, як робили це праведники, сповідники і мученики.
«Ніколи твоя молитва про іншу людину не буде почута, якщо її біль не стане твоєю…» Наша допомога ТЕРМІНОВО потрібна молодому одеситу! За 33 роки життя Андрій Генсіровський пережив 5 операцій з приводу злоякісної пухлини. Вже 9 років Андрій і його мама за допомогою лікарів, за нашою допомогою — з Божою поміччю — борються із недугою, медулярним раком щитовидної залози, який всіляко намагається зламати дух молодої людини. Але наші увага і допомога підтримують Андрія в протистоянні з хворобою. Сьогодні знову на подальше лікування терміново необхідні великі кошти, яких, на жаль, у мами з сином немає.
РЕКВІЗИТИ ДЛЯ ДОПОМОГИ:
Андрій ГЕНСІРОВСЬКИЙ
карта Приват Банк: 4149 4991 2284 0968
(для переказів у доларах з-за кордону)
одержувач: Генсіровський Андрій Олександрович;
карта Приват Банк: 5168 7450 1651 0239
(для переказів у гривні по Україні)
одержувач: Генсіровська Надія Григорівна.
Телефон: +380 50 084 61 62 – мама Надія Генсіровська
5-го вересня, з благословення Високопреосвященнішого Агафангела, митрополита Одеського і Ізмаїльського в Спасо-Преображенському кафедральному соборі відбувся молебень для дітей та вчителів недільних шкіл на початок нового навчального року. Молебень очолив ректор Одеської духовної семінарії протоієрей Димитрій Яковенко.
13-е вересня – початок нового навчального року на Катехізаторських курсах імені святителя Інокентія Одеського Відділу релігійної освіти і катехізації Одеської єпархії. Навчання необхідно всім віруючим, переконані слухачі курсів. Адже часто людина молиться на літургії за зростання в житті, вірі і духовному розумінні — і тим не менш вважає за краще витрачати час на вивчення чого-небудь іншого — політики, спорту, економіки. А потім задається питанням, чому її віра занадто часто залишається в дитячому стані. Про те, як навчаються на Катехізаторських курсах імені святителя Інокентія, — наш сюжет.
У духовному житті людини настає момент, коли задається внутрішнє питання, спрямоване до Бога, подібно до питання багатого юнака, про якого ми читаємо в Євангелії в 12 неділю після П’ятидесятниці: «що мені потрібно зробити доброго, щоб успадкувати життя вічне?». За земними мірками — нічого, адже за допомогою земного, тлінного і тимчасового неможливо отримати вічне, нетлінне і Небесне. З цієї думки починається книга «Добротолюбіє», пропонуючи нам в приклад життя преподобного Антонія Великого і його чудові слова про порятунок людини Богом, суть яких у думці, що наше земне життя і життя блаженне і вічне — просто несумірні речі. Як і апостоли в обуренні запитували Божественного свого Вчителя: «Хто ж тоді може спастися?!!», на що Ісус відповідає: «людині неможливе це», але відразу додає: «але не Богові, бо Богу все можливо!».
Заповіді, яких ми дотримуємося, в першу чергу, спрямовані на прояв любові до Бога і ближнього, а не на те, щоб ціною тимчасового життя заслужити життя вічне. Заповіді, на думку святих отців Церкви, не повинні нами дотримуватися з корисливих мотивів, але покликані стати нашим внутрішнім влаштуванням душі.
Іншими словами, ядро діалогу багатого юнака з Христом полягає в тому, що Господь вчить: наше прагнення виконати Закон має стати вираженням покірності Божественній Волі і Промислу про нас. Тільки Бог владний забезпечити нам порятунок. І коли ми вдивляємося з глибокими роздумами про свою душу в Євангеліє, як в дзеркало, яке показує нам реальний наш внутрішній стан, тоді розвіюються наші ілюзії, горді і пихаті фантазії про своє духовне життя, які схожі на уявлення про себе багатого юнака до зустрічі з Христом.
Коли нам здається, що ми, православні, святі і непорочні, зберігачі благочестя і приклад для оточуючих, тоді нехай підбадьорять нас слова апостола Павла: «я за законом невинний та шукаючи виправдання в Христі виявився грішником». Тому що Христос прийшов врятувати не праведних, але грішних.
Воскресне Євангеліє вчить нас, перш за все, не бути занадто самовпевненими, критично мислити про свій духовний розвиток, просити у Бога дати нам чесноту смирення і порятунок через Плоть і Кров Христову. Блаженний Ієронім вчив: «ми стаємо праведними тоді, коли сповідуємо, що ми грішники, і коли справу свого порятунку покладаємо не на свої вчинки, але тільки на милосердя Боже!».
