У свято Воздвиження Чесного і Животворящого Хреста Господнього Високопреосвященніший Агафангел, митрополит Одеський і Ізмаїльський у співслужінні міського духовенства звершив богослужіння в Свято-Успенському кафедральному соборі міста Одеси. Свято на честь Хреста Господнього, — єдине з дванадцяти найбільших свят річного циклу, історичною основою якого стали не тільки новозавітні події, а й більш пізні — з області церковної історії.
«З великим терпінням у земному житті подвиг здійснив ти, тому істочаєш благодать чудес всім, хто з вірою приходить до раки з мощами твоїми, Кукша, преблаженний отче наш». 28-го і 29-го вересня Високопреосвященніший Владика Агафангел очолив святкові богослужіння з нагоди дня пам’яті преподобного Кукші Одеського в Свято-Успенському Одеському патріаршому чоловічому монастирі у співслужінні вікарних архієреїв і духовенства єпархії.
29-го вересня, з благословення митрополита Одеського і Ізмаїльського Агафангела, архієпископ Арцизький Віктор звершив Божественну літургію в храмі святого рівноапостольного великого князя Володимира і святої мучениці Людмили, княгині Чеської. Храм, розташований на мальовничому Французькому бульварі, побудований працями ктиторів Володимира і Людмили Філіпчук — і служить пристанком для віруючих людей ось вже 11 років.
30-го вересня відзначив своє престольне свято одеський храм на честь мучениць Віри, Надії, Любові і матері їх Софії. «Хоч і найменше з усіх зерен, але, коли виросте, буває більше за будь-яке зілля і стає деревом». Невеликий храм на перехресті вулиць Хімічної і Пестеля в Сахарному селищі виділяється дружною громадою, його прихожани з гордістю говорять, що у них чотири дивовижних небесних покровительки.
Хрест. При думці про це знаряддя нашого спасіння душа віруючої людини цілком, усіма своїми силами намагається податися до Бога Спасителя і зрозуміти глибину Любові Божої до людини. У вдячних, і в той же час трепетних слізних почуттях дивиться людина на Розп’ятого Христа — як на Саму Любов, яка розіп’ялась для того, щоб повернути нам втрачене Богосинівство. Ісус, йдучи на Хрест, приймає на Себе образ людини, тобто приймає на Себе все людське крім гріха, і підносячи на висоту Хреста людське, омиває нас Своєю Божественною Кров’ю. Хрест — це місце приниження Христа, але піднесення людини, відновлення нас в Вірі і Надії на вічне життя через Його Любов.
Тепер же, коли Голгофа стала пуповиною всього людського богоспасаємого роду, ми маємо можливість народитися в життя вічне, адже місце розп’яття тепер для нас точка зв’язку землі з Небом, а підтримується цей зв’язок словами Господа: «хто хоче йти за Мною, візьми Свій Хрест і слідуй за мною». Усякий, хто береже свій хрест, дане від Бога життя, мужньо і непохитно йде по стежці обставин, всякий хто сподівається — не буде осоромлений. Але дам йому, каже Господь, — життя вічне. Свято Воздвиження Хреста, на яке Церква відводить нам у вересні більше тижня, дано нам в тому числі і для того, щоб ми не втрачали той горизонт, на якому стоїть святий хрест, інакше якщо втрачаємо, то це явна ознака того, що починаємо спускатися — спускатися в яму гріха.
Сьогодні прийнято багато говорити про хвороби і війну. Усі ми боїмося захворіти вірусом, усі ми переживаємо, що фронт кривавої війни підійде близько до кордонів наших сімей. І це зрозуміло, це по-людськи. Однак, в духовному сні, в більшості своїй суспільство уже не боїться образити ближнього, пройти повз людське горе, порушити чийсь мир, проявити жорстокість і егоїзм, дорікнути ближньому в не такому, як у тебе, погляді на вакцину або війну, загалом не боїться гріха так, як вірусу або війни, і не рахує свої духовні програші, промахи, проступки і гріхи так, як рахує антитіла в надії зберегти ту метушню свого життя, в якій вариться. Христос на Хресті переміг духовний вірус, що вражає все людство навіть до смерті. І тепер християнин — це той, хто вчиться від Христа порівнювати своє життя з несенням хреста на Голгофу. Визнаємо, що іншого шляху до Бога, тільки як через Голгофу — немає. Для початку необхідно перемогти свої хвороби душі, виграти війну в своєму серці і присвятити перемогу — Джерелу зцілень і перемог Христу. Любов до світу — це конфлікт і війна з Богом. Війна зі світом — Любов до Бога.
Будемо намагатися, дорогі брати і сестри, відповідати на Любов Христа взаємністю. Слухати Його Божественне слово, і обов’язково застосовувати у своєму житті. І навіть більше того — просто подивися на Хрест, який стоїть посеред Храму весь тиждень, і постарайся почути душею безмовну і діяльну розп’яту за нас Любов.
