17-го жовтня, коли Православна Церква згадує набуття мощей святителя Гурія, архієпископа Казанського, Високопреосвященніший Агафангел, митрополит Одеський і Ізмаїльський, очолив Божественну літургію в Спасо-Преображенському кафедральному соборі міста Одеси у співслужінні духовенства єпархії.
15-го жовтня Одеську єпархію відвідала молодіжна делегація на чолі з Вископреосвященнішим Климентом, митрополитом Ніжинським і Прилуцьким, який в день приїзду очолив Божественну літургію в Свято-Успенському кафедральному соборі Одеси. З благословення Високопреосвященнішого митрополита Одеського і Ізмаїльського Агафангела, паломникам провели екскурсію по святинях Одеської єпархії, а також організували зустріч молоді з Владикою Климентом на Андріївському подвір’ї, де молоді люди могли задати свої питання.
17-го жовтня, з благословення Владики митрополита Агафангела, благочинний 1-го Одеського міського округу протоієрей Павло Полещук звершив чин відспівування учасника оборони Одеси полковника Миколи Москового.
На фронт Микола Іванович пішов відразу зі шкільної лави. У червні 41-го йому було всього 17 років. Служив в піхотному полку, потім у роті саперів повітряно-десантного корпусу. Отримав кілька поранень, дивом залишився живий в складі бойового десанту на «Нову землю». У відділенні розвідки інженерного батальйону 10-го Гвардійського стрілецького корпусу брав участь у визволенні України і пройшов всю батьківщину, звільняв Донбас, Херсонську, Миколаївську, Одеську, Запорізьку області. Потім були Молдавія, Болгарія, Румунія, Австрія, Югославія і Чехословаччина.
Після Перемоги Микола Іванович ще три роки займався розмінуванням місць битв Другої світової війни. Серед його нагород — медалі «За відвагу», «За бойові заслуги», «За оборону Кавказу», «За перемогу над Німеччиною», «За взяття Будапешта», «За взяття Відня», «За звільнення Бєлграда».
Вшановуючи ветеранів, Одеська єпархія відвідувала Миколу Івановича. У день прощання з Миколою Московим від імені Владики Агафангела протоієрей Павло Полещук висловив співчуття його близьким і рідним.
З благословення Високопреосвященнішого Агафангела, митрополита Одеського і Ізмаїльського, з 16-го по 26-е жовтня на території Свято-Іверського Одеського чоловічого монастиря напередодні святкування престольного торжества обителі — «Іверської» ікони Божої Матері — пройшов традиційний осінній ярмарок. На ньому представили продукцію численні монастирі Української Православної Церкви і братських Церков, а також народні умільці з різних куточків України.
Усе в житті людини може пройти, але ніщо не зможе відібрати в нас сяючого, люблячого серця. Людина може постаріти тілом, втратити багато зі свого життя, але залишитися джерелом любові і доброти. До цього ми повинні прагнути не тільки мрією, ми повинні до цього прагнути подвигом життя. Подвигом у тому сенсі, що ми повинні у собі побороти всі гріховні нахили без залишку, себелюбство, зосередженість на собі, все, що робить життя таким же дрібним, як ми самі, зводить все до масштабів мого егоїзму, моєї вигоди, мого щастя.
Перша заповідь, яка дана Христом: якщо хто хоче за Мною йти (і Він нікого не примушує: якщо тільки ти хочеш), то відвернися від себе, не давай собі самому, своєму життю, своїм турботам, своїм бажанням стати між життям і тобою, між ближнім і тобою, між Богом і тобою. Кожного разу, коли тобі згадається твоє «я», кожного разу, коли воно зажадає у жертву щось святе, велике, як справедливість, як істина, як любов, заради тимчасового задоволення бажань або для заспокоєння душі, то потрібно сказати, як сказав Господь: «Відійди від мене, сатана», я хочу думати про вічне, а не тимчасове, хочу служити своєму Творцеві, а не тобі!».
