5-го листопада духовенство та паства привітали з Днем народження Предстоятеля Української Православної Церкви Блаженнішого митрополита Київського і всієї України Онуфрія. До цих сердечних привітань із сімдесятисемиріччям приєднуємося і ми, творча група програми ТЭО та медіагрупа ГЛАС. Життя за заповідями Господа показує нашу любов до Нього, сказав Предстоятель УПЦ на нещодавній проповіді в Кулівецькому чоловічому монастирі. «Коли ми говоримо „Я люблю Бога”, це ще не любов. Якщо я живу за Божественними заповідями, то люблю Бога, а якщо не живу, то що б я не говорив, насправді не люблю Бога, – сказав Блаженніший митрополит Онуфрій. – Людина, яка живе за заповідями любові, дійсно любить Бога та свого ближнього. Це головні закони, яких ми повинні дотримуватись і за якими маємо будувати своє життя». Бажаємо нашому дорогому Предстоятелю Блаженнішому митрополиту Київському і всій України Онуфрію багатьох, довгих, спасительних років Первосвятительського служіння!
Історія Казанської ікони Божої Матері розпочинається у XVI столітті. При цьому обставини її явлення та допомоги навіть сьогодні видаються незвичайними та дивовижними. Образ Богородиці з’явився в Казані у тисяча п’ятсот сімдесят дев’ятому році, коли місто, нещодавно взяте Іваном Грозним, ще було переважно мусульманським. Тим не менш, саме в цьому місті явила Свій чесний образ Мати Божа. А 4-го листопада Церква святкує день Казанської ікони Божої Матері як захисниці православного народу вже у Смутні часи початку XVII століття. Казанський храм на одеському Пересипу відзначив цього дня своє престольне свято.
«Раніше я думав: «Навіщо Господь посилає скорботи на землю?» А тепер я зрозумів: камінь розбивають молотом… Багатьох людей лише горе та скорботи можуть призвести до Бога». Ці слова належать преподобному Гавриїлу (Ургебадзе) Самтаврійському архімандриту, чию пам’ять шанувала Церква 2-го листопада. В одеському храмі, освяченому на честь благовірної Тамари, цариці Грузинської в цей день було звершено святкову Божественну літургію.
1-го листопада Церква згадує дивовижного святого — мученика Уара Єгипетського. Деякі дослідники вважають, що широке народне шанування мученика почалося після закінчення Смутних часів на Русі, коли розруха, голод, епідемії забрали безліч життів нехрещених немовлят, а ті, що залишилися живими, були кволими і хворими. Тоді матері приносили немовлят у храм Різдва Іоанна Предтечі на Бору, до бокового вівтаря на честь мученика, «покладали на білий камінь під образ мученика Уара». До того ж часу відносять і складання служби святому мученику.
Преподобний Федір, князь Острозький, нащадок великої династії, походить від роду Великого князя Київського Володимира, Хрестителя Русі. Був військовим, державним діячем, прийняв чернецтво та став святим. Будував храми та відстоював Православ’я на Волині. Благодійний фонд «Фавор» 1-го листопада представив тизер відеопроекту «Федір Острозький: у пошуках правди» і закликав вірних підтримати українське православне кіно. Фільм про преподобного Феодора знімають за участю отця Олександра Клименка, і ми маємо нагоду подивитися фрагменти відеопроекту.
Донедавна, і особливо напередодні дня Перемоги, ми часто наголошували на тому, що, мабуть, немає такої родини на території Європи, яку б прямо чи опосередковано не торкнулася Друга світова війна.
Сьогодні ми змушені констатувати, що немає такої родини у світі, яку б не зачепила перша чи друга світова хвиля коронавірусної хвороби. Як у ті далекі 40-ті роки люди відраховували кількість днів від початку війни і молилися про якнайшвидше мирне небо над головою без постійних бомбардувань і вимушеного укриття в бомбосховищах, так і сьогодні люди ховаються по своїх домівках від інфекції, що поширюється, подібно до дрібних уламків від падаючих військових снарядів.
Єдине, від чого сьогодні складно сховатися, навіть будучи замкненим вдома – це інформаційна темна та безпросвітна психологічна атака через телебачення та інтернет з новинами про кількість вже захворілих і тих, що мають усі шанси захворіти надалі, подібна до агітаційних німецьких листівок, часто завідомо хибних, у яких раз у раз повідомлялося про падіння чергового міста або про здачу в полон чергової дивізії, що злякалася беззастережної сили німецького рейху.
У ті часи багато жителів оточених німцями поселень або вже окупованих були зламані психологічно цією підступною інформаційною зброєю і, по суті, алегорично, а іноді й буквально, від страху «падали раніше пострілу». Багато ж віруючих людей у ті часи, навпаки, сповнені віри в Промисл Божий, устояли під моральним тиском цієї прихованої зброї і продовжували захищати батьківщину або у разі мирних жителів продовжували жити у вимушеній окупації, але з молитвою та надією на подальшу перемогу.
У ті часи була й інша крайність агітації, коли для підняття морального духу воїнів та мирних жителів правда про поразки не просто не повідомлялася, а, більш того, із благих цілей прикрашалася. Церква ж у ті часи, як і сьогодні, реально дивиться на серйозність ситуації, у тому числі статистичну, попереджає не ставитися гордо і легковажно до цього загального небесного покарання, але водночас закликає не зневірятися, щоб, знову-таки, не впасти раніше пострілу.
Багато лікарів сьогодні констатують істинність спостереження святителя Феофана Затворника, який наголошував на безпосередній залежності одужання від стану душевного спокою. За спостереженням лікарів швидкої допомоги, які щоденно рятують життя, тривожний постковідний стан сьогодні спостерігається мало не у кожного другого, третього хворого. Хворобливі відчуття у пацієнтів зі слабкою формою перебігу хвороби зникають внаслідок прийому заспокійливих препаратів. Той, хто вірує, має справжнє заспокоєння і втіху від Самого Бога, якого Церква в молитві «Царю Небесний» так і називає: «Утешителю».
Не будемо ж зневірятися, дорогі брати і сестри, бо Господь як люблячий Отець, хоч і буває суворим, якщо минулі добрі умовляння не мали ефекту на наші душі, але не допускає жодного покарання, якщо не побачить наперед користі від цих гірких ліків. Постараємося ж зробити правильні висновки з сьогоднішнього загального покарання, будемо твердими і не зневіреними, приймаючи зі смиренністю усі обставини життя, які посилає нам Господь, наскільки солодкими чи гіркими вони не здавалися б на перший погляд.
