16-го листопада Високопреосвященніший митрополит Одеський і Ізмаїльський Агафангел взяв участь у черговому засіданні Священного Синоду Української Православної Церкви, яке через складну епідеміологічну обстановку у місті Києві проходило у дистанційному форматі.
На засіданні вирішувалися нагальні питання церковного життя. Так, у зв’язку з тим, що 15-го вересня відійшов до Господа Преосвященний митрополит Рівненський та Острозький Варфоломій, новим керуючим Рівненською єпархією призначено Преосвященного єпископа Дубенського Пімена, який до цього був вікарієм Рівненської єпархії. Наступним своїм рішенням Священний Синод затвердив у 2022-му році провести урочисті заходи на честь 30-річчя Харківського Архієрейського Собору. Також було затверджено намісника для чоловічого монастиря на честь Піщанської ікони Божої Матері Ізюмської єпархії.
Блаженніший Митрополит Київський і всієї України Онуфрій та члени Священного Синоду привітали на засіданні митрополита Агафангела з 46-ми роковинами архієрейської хіротонії.
11-го листопада Комітет з прав людини ООН, в рамках розгляду виконання міжнародних зобов’язань з боку України, виніс своє рішення — на підставі численних повідомлень про факти порушень прав віруючих УПЦ, які надійшли до цього органу протягом останніх років від імені Представництва Української Православної Церкви при європейських міжнародних організацій.
У рішенні Комітет Організації Об’єднаних Націй висловив стурбованість повідомленнями щодо порушення прав віруючих УПЦ. Рішення Комітету дозволяють зробити висновок про те, що в черговий раз міжнародне співтовариство визнало порушення прав віруючих Української Православної Церкви як очевидний факт.
14-го листопада Церква святкує пам’ять безсрібників і чудотворців Косми і Даміана Асійських, і матері їхньої Феодотії – істинної вдовиці, яка ревно виконувала закон християнський і виховала дітей у страху Божому та в любові до чесноти. Брати, рухомі любов’ю до страждаючого людства, старанно вивчали лікарську науку, і Господь благословив їхній добрий намір і дарував їм особливу благодать – дар зцілень і чудотворень. У неділю в храмах молитовно зверталися до пам’яті святих лікарів-безсрібників. У Києво-Печерській лаврі Блаженніший митрополит Київський і всієї України Онуфрій очолив Божественну літургію.
19-го листопада у церковному календарі ми бачимо ім’я православного подвижника ХІІ століття Варлаама Хутинського. Святий вів відлюдницький спосіб життя, був прозорливим, виконуючи цим волю Господа. Багато речей йому відкривалися, тим доводячи слова апостола Павла про велич і премудрість Божественного Промислу, який незбагненними для людини шляхами веде до мети, призначеної Господом.
15-го листопада відійшов до Господа учасник звільнення Одеси, ветеран Великої Вітчизняної війни Микола Терентійович Гридасов. Митрополит Одеський і Ізмаїльський Агафангел особисто був знайомий із Миколою Терентійовичем і неодноразово у святкування дня Перемоги відвідував його, передавав матеріальну допомогу та підтримував ветерана.
17-го листопада, з благословення митрополита Агафангела, Одеська єпархія взяла участь в організації похорону Миколи Терентійовича Гридасова. У Всесвятському храмі архієпископ Южненський Діодор, вікарій Одеської єпархії, звершив відспівування воїна і передав щирі слова співчуття та вінок від Одеської єпархії та від Владики Агафангела особисто.
Ми завжди пам’ятаємо і шануємо пам’ять героїв, які ціною власного життя захищали нашу землю.
Головним завданням трудівників на ниві церковного соціального служіння є не лише зібрати допомогу та підготувати фахівців, волонтерів для різних областей соціального служіння, хоча найчастіше це й виходить краще, ніж у держави, але насамперед усіх наших прихожан, усіх членів Церкви закликати до справ милосердя. У рамках проекту Одеської єпархії «Добро об’єднує» благодійну допомогу отримали районні лікарні області.
Ми з вами, як і ті люди, яким намагаємося допомогти, покликані Богом до святості. У кожну людину при її створенні Бог вкладає цю потенційну здатність. Святість – це і досконале кохання. Кожному з нас може бути дарована Христом ця дивовижна радість, яка перевершує всі інші земні радощі — радість самовідданої любові. У єпархії на постійній основі організують благодійні обіди для нужденних. Про те, як це відбувається і чим можна допомогти у цій добрій справі – наш сюжет
У сучасної людини створилося невірне ставлення до однієї з найважливіших подій у житті — смерті: страх, заперечення, почуття, ніби смерть — найгірше, що може з нами статися, і треба усіма силами прагнути вижити, навіть якщо виживання дуже мало нагадує справжнє життя.
Апостол Павло в одному з Послань говорить, що ми повинні дорожити часом, «тому що дні лукаві» (Еф. 5:16). І дійсно, хіба не обманює нас час? Хіба не проводимо ми дні свого життя так, ніби нашвидкуруч, недбало пишемо чернетку життя, яку колись перепишемо начисто; ніби ми тільки збираємося будувати, тільки накопичуємо все те, що пізніше складе красу, гармонію і сенс? Ми живемо так з року в рік, не роблячи до кінця, досконало те, що могли б зробити, тому що «ще є час»: це можна зробити пізніше; коли-небудь ми зробимо насправді.
Подумайте, як би ми проживали кожну мить нашого життя, якби знали, що вона може стати останньою, що цю мить нам дано, щоб досягти досконалості. І тому повинні виражати всю красу, всю мудрість, усе знання, але також і в першу чергу – всю любов, якої ми навчилися протягом свого життя, коротке воно було або довге. Яким чином би ми поступали у наших взаємних відносинах, якби теперішня мить була єдиною в нашому розпорядженні і якби ця мить повинна була висловити, втілити всю нашу любов і турботу.
