Святі це люди, особливо шановані за благочестя, праведність, стійке сповідання віри, за заступництво перед Богом за людей. 5-го лютого ми згадуємо священномученика Климента, єпископа Анкірського, і мученика Агафангела Римлянина, що жили в IV столітті. Святі зціляли покладанням рук, хрестили і наставляли людей, що стікалися до них у безлічі. Про долю мученика Агафангела, під покровом якого, як небесного покровителя, живе і творить наш архіпастир Владика Агафангел, дивіться в нашому сюжеті.
6-го лютого, коли Церква вшановує пам’ять святої блаженної Ксенії Петербурзької, православні християни поспішають у храм для прославлення святої. Про життя блаженної Ксенії докладніше — у сюжеті нашого кореспондента.
Розкол – слово трагічне та глибинне. Церква переживала розколи раніше. І зараз Константинопольський патріарх Варфоломій, у гонитві за помстою РПЦ, наполегливо не помічає розколу всередині своїх же розкольників, яких він прийняв у спілкування та назвав також церквою. Подвійні стандарти це реальність, у якій сьогодні живе суспільство. Невже це реальність і для Церкви? Про роздвоєння Константинопольського патріарха розповів у своєму виступі голова Місіонерського відділу Одеської єпархії протоієрей Максиміан Погореловський.
Святість складається з двох начал: з дару Божого і з мужності, з вірності людини Богові. І тому святість не може вимірюватися досягненнями, а може вимірюватися тільки великодушністю людини і безмежністю милості Божої. Нам відомі багато подвижників, яким пощастило наблизитися до сяяння Божого.
Але немає великих і малих святих, а є тільки люди, які зуміли себе без залишку віддати в руку Божу. Одним було дано зробити багато, іншим нібито менше. Імена одних відомі повсюди, імена деяких шануються дуже скромно. Одні сяють на увесь світ, а інші, як мала свічка, горять перед лицем Божим і осявають небагатьох.
Якби кожен з нас, кого в якийсь момент торкнулося слово Боже, відгукнувся б, сказав: Боже, як це прекрасно. І шлях цей простий і сповнений радості, сповнений світла, хоча вимагає він і мужності, і зречення від себе, і жертви.
Який світ був би навколо нас, якби ми зуміли хоча б трішечки сяяти в нашому середовищі, сяяти благодаттю і любов’ю, сяяти радістю і милосердям, сяяти строгістю подвигу, який творить людину подібною до Бога!
