Перша неділя Великого посту у Православній Церкві називається Торжеством Православ’я, на честь свята 13-го березня Високопреосвященніший Агафангел, митрополит Одеський і Ізмаїльський очолив Божественну літургію у Спасо-Преображенському кафедральному соборі міста Одеси у співслужінні міського духовенства.
…Божа Мати, що сидить на троні, а на колінах Її Немовля Христос, що простягає благословляючу руку. Владичиця Небесна тримає скіпетр і державу, на главі Її корона, а на плечах – червона мантія…
Свято «Державної» ікони Божої Матері відзначила Церква 15-го березня. Цього дня урочисте богослужіння у Свято-Пантелеімонівському Одеському чоловічому монастирі очолив намісник архімандрит Лука у співслужінні братії та гостей обителі. Нині існуючий Пантелеімонівський монастир було створено з благословення Владики Агафангела на місці колишнього афонського подвір’я у 1995-му році. Вівтар нижнього храму тут освячений на честь ікони Божої Матері, що називається «Державна».
15-го березня православні одесити просили перед іконою Богородиці про мир у рідній країні та у своєму серці.
У п’ятниці перших чотирьох тижнів Великого посту в православних храмах звершується одне з унікальних за своєю історією та наповненням особливе великопісне богослужіння. Пасія — нестатутне богослужбове послідування, зміст якого зосереджений на Стражданнях Христа.
Минулого тижня Міжнародний комітет Червоного Хреста на Одещині продовжував евакуювати біженців з України. Діти, жінки, люди похилого віку, інваліди залишають свої будинки зі сльозами на очах. Червоний Хрест, дбаючи про кожну людину, надав на безоплатній основі комфортабельні автобуси для переїзду з Одеси до Паланки, Молдова, де біженців зустрічали волонтери та доставляли до Кишинева.
З благословенням Високопреосвященнішого Агафангела, митрополита Одеського і Ізмаїльського, у рамках програми #ДоброОб’єднує, Одеська єпархія Української Православної Церкви в особі архієпископа Арцизького Віктора, вікарія Одеської єпархії УПЦ та братії Свято-Іллінської обителі, а також настоятеля храму «Тихвінської» ікони Божої Матері протоірея Андрія Ніколаїді, спільно з благодійним фондом «Покров і милосердя» допомагали біженцям у момент евакуації з Одеси, надавши приміщення Андріївського подвір’я єпархії для розміщення людей, що відбувають, кімнати особистої гігієни, чай, каву, воду, булочки, дітям — солодощі.
І представники товариства Червоного Хреста, і біженці перед від’їздом могли відвідати храм «Тихвінської» ікони Божої Матері, прикластися до святих образів, поставити свічки та піднести молитви Господу.
Одеська єпархія продовжує опікуватись біженцями на Одеському залізничному вокзалі, надаючи кожному їжу духовну та тілесну. «Поправді кажу вам: що тільки вчинили ви одному з найменших братів Моїх цих, те Мені ви вчинили», — каже Спаситель (Мф.25:40).
Православні Європи відгукнулися на заклик по допомогу побратимам в Україні. З німецького Мюнхена та грецького міста Салоніки прийшла допомога для нужденних в Одесу, до гуманітарного центру Соціального відділу Одеської єпархії УПЦ.
З благословення Високопреосвященнішого Агафангела, митрополита Одеського і Ізмаїльського, священнослужителі Одеської єпархії передали Військово-медичному клінічному центру Південного регіону матеріальну допомогу на суму 100 000 гривень. Церква завжди зі своїм народом і продовжує нести соціальне служіння.
Другу неділю Великого посту Церква присвячує пам’яті святителя Григорія Палами, покровителя християнських молчальників і молитовників, яких називали в старовину безмовниками, подвижниками. Вони намагалися зберігати тишу у серці, ховаючись у далеких обителях на горі Афон, відрізані від усього світу морем, скелями. Хто хоче зібрати свої думки і почуття — шукайте тиші, тому що наші думки і почуття розбігаються, не підкоряються нам, ми живемо завжди у неуважності. Але справжнє духовне життя людини відбувається тільки у зібраності.
Треба зібрати свої думки і почуття в тихе вогнище у глибині серця, щоб там запанувало мовчання, в якому Бог промовляє Своє Слово, звернене до тебе. Якщо ми не будемо примушувати себе до мовчання, якщо ми залишимося підвладні життєвому шуму, нескінченному бігу, то у нас усе життя пройде на поверхні, без глибини, без духовності, без справжньої зустрічі з Господом.
Ось для чого нам слід згадати про мовчальників, ось чому Церква закликає нас боротися з балаканиною, — марною балаканиною, вживанням дару мови на зло собі. «Поклади, Господи, мовчання на уста мої, і двері огорожі на устах моїх», — каже нам Святе Письмо. Ось про це ми молимося, ми просимо Господа, а Він чекає від нас, щоб і ми взяли участь, щоб захотіли цього, щоб ми отримали дар Божий — мовчання в тиші Його благословення. Амінь.
