Римо-католицький орден отців-салезіян, кожного року організовує різні семінари на тему виховання дітей і молоді. Зокрема, семінар «Виховувати по-християнські» народився разом з початковою школою Нарнія, ще 12 років назад, маючи за ціль — виховання гарного християнина. Тому, цього року, була обрана, мабуть найбільш актуальна тема — Як виховувати дітей у використовуванні ЗМІ чи соціальних мереж та присутність церкви в медійному просторі.
Олена Кулигіна, прес-секретар акції «Папа для України»
Це дуже цікава тема і дуже нагальна, тому я надзвичайно вдячна отцям-селезіянцям, тут, в Одесі, які ініціювали таку зустріч. Бо, мені здається, що нам в Україні і в церкві бракує більше можливостей говорити про виховання дітей і про те, як Християне, зокрема, католики та Християне різних конфесій, мають поводитись в Інтернеті, що корисного є в Інтернеті. І, нам всім, разом, працювати для того, щоб більше добра і світла приносити в соц. мережі.
о. Дієго Саєз Мартін, заст. прес-секретаря Конференції РКЦ в Україні
Церква — це є, скажімо так, громада людей. Ми беремо участь в житті суспільства, але наші міряне також мають свої переконання, свою віру. Маю на увазі що, ми не робимо нічого надзвичайного, ми хочемо також спілкуватися з нашими друзями, через соц. мережі, через Інтернет. Але, звичайно, якщо ти маєш свої певні переконання, якщо ти маєш свою певну віру, це також мусить бути присутнім в соц. мережах. Ми хочемо також людям говорити про вартість, поділитися також з іншими віруючими в соц. мережах. Не боятися робити це, навіть через соц. мережі. Добрі цитати, добрі фрази, гарні картини, роздуми християнства. Також це мусить бути, може бути і мусить бути в соц. мережах.
Інтернет — присутність церкви
За останні роки, мас-медіа набагато більше увійшли в життя людей, ніж раніше. Під час такого бурхливого розвитку технологій, діяльність Церкви шукає нові способи зв’язку з віруючими. Сьогодні, християнські цінності можна розповсюджувати і через світову мережу.
о. Михаїл Воцел, представник засновників НВК «Нарнія» в Одесі
Вы знаете, Христос использовал 2 тысячи лет назад слово, его ученики использовали книжку, так родились Евангелие, потому что тогда были доступны такие инструменты. Сегодня появились другие инструменты, со временем появились телевидение, радио. Сегодня местом, где есть молодежь — есть Интернет. Для этого Церковь там должна быть. Мы не хотим создавать наших отдельных телевидений, радиоканалов, именно хотим быть там, где люди и молодежь уже есть. Там, рассказать им про Христа, там, рассказать им про то, почему вера, любовь, христианство — важные. Вот, надеемся, что это повлияет на многих из них положительно. Что они там найдут свой путь в Церковь, свой путь к вере.
Уникнення фейкових новин
Під час існуючої інформаційної війни, спікери семінару, також, ставили перед собою особливу задачу — допомогти батькам розпізнавати якісні ресурси. Навіть для дорослої людини, проблемою залишається відокремлення правди чи неправди в Інтернеті, наявність так званих «фейкових новин» і небезпечних речей.
о. Микола Мишовський, головний редактор сайту CREDO
Якщо говорити про інформаційне суспільство, в якому ми сьогодні знаходимось, то цих речей також є дуже багато. І, напевно, слід, працювати над тим, щоб не вірити в неправду, тобто ці «фейки», які створюються спеціально, для якогось певного впливу, напевно, слід працювати над більшою медіа-освітою в загалом батьків. Для того, щоб вміти показати дітям де правда, де неправда, як перевіряти.
Діти та батьки — Ставлення до Інтернету
В той самий час, у світовій мережі існує і безліч можливостей: навчання, тренінгів і можливостей знайти себе в майбутньому житті. Батькам, які стикаються з проблемою виховання дітей в Інтернеті слід самім вчитися разом з дітьми відокремлювати правдиву і якісну інформацію.
Олена Кулигіна, прес-секретар акції «Папа для України»
Бути поряд з ними, тобто не бути надто категоричними, щоби щось забороняти, або навпаки, дозволяти ось таку вседозволеність, але самим розуміти, самим вчитися, самим старатися інтегруватись власно в цей віртуальний світ для того, щоби вести своїх дітей за руку. Щоби десь їм підказати, десь їх застерегти, але робити це не як старший наглядач чи цензор, а просто, як друг. Якщо ми не станемо друзями дітей, то знайдеться хтось інший і тоді ми не знаємо чи це піде їм на користь, чи то буде шкода.
Завжди треба шукати добрий зміст, бо вже неможливо жити в реальному світі і не стикатися с віртуальним простором. Саме тому, батькам слід не одразу забороняти, але показувати ширші перспективи, які дають нам соцмережі і віртуальне спілкування. І саме батьки повинні навчити дитину, що таке добре чи погано, навіть якщо це стосується Інтернету.
