30 квітня 2017 року Святіший Отець Франциск призначив Вельмишановного Отця Віталія Кривицького Єпископом Ординарієм Київсько-Житомирської дієцезії. Майже рік дієцезія чекала свого нового ординарія, шукаючи глибоко віруючу людину, спроможну зрозуміти національні і культурні цінності країни.
Кривицький Віталій Францович народився в Одесі в 1972 році і є прикладом людини, яка не дивлячись на атеїстичну радянську епоху, прийшла до Бога усвідомлено і присвятила своє життя релігії.
о. Віталій Кривицький, настоятель приходу Св. Петра в Одесі
Батьки охрестили мене, але потім, на років 15, був такий звичайний застой, коли я, власно в тому віці, 15-16 років, самостійно прийшов до церкви. До католицької церкви в котрій був охрещений.
о. Михайло Воцал, настоятель Салезіянського Монастиря в Одесі
В семье, воспитанной практически без Бога, который пришел к вере и к Богу уже как подросток, благодаря примеру одного из своих племянников и отцу Тадеушу Хоппе, настоятелю приходя Святого Петра. Это тоже монах згромадженя салезианского, тобто человек, который выбрал свою жизнь, чтобы работать с молодежью.
Серед християн ходить думка: «Живи так, якби Христос мав прийти сьогодні» і за словами отця Віталія, сенс християнського життя сьогодні — саме спасіння. Ми не повинні жити скоріше ніж ми можемо, ми повинні бути мудріше і споглядати за тим, як саме ми проводимо час на землі і скільки закладаємо у вічність.
о. Віталій Кривицький, настоятель приходу Св. Петра в Одесі
Бути на прив’язі сьогодні, власно, від цього дуже швидкого світу, він вимагає, в той самий час, забираючи, скажемо так, людину від родини, забираючи батьків від дітей, забираючи людей з церкви, забираючи людей, які могуть допомогти бідному, але не мають на це часу і обов’язково мають закінчити якийсь дуже-дуже великий проект, а потім колись напевно до цього повернуться. Але це все — брехня і мабуть у цьому, знову повернуся, забіганому світі, найголовніше — не втратити і себе і найголовнішу ціль нашого життя, спасіння.
Люди живуть у швидкому 21 сторіччі, кожен день, зустрічаючись з викликами і спокусами. Тому, кожному, так важливо і необхідно прийти до свого шляху очищення і спокою. Зупинитись і зрозуміти, що життя — не є обслуговуванням гаджетів, воно не повинно проходити у постійному поспіху, якого вимагає швидкий світ навколо.
о. Віталій Кривицький, настоятель приходу Св. Петра в Одесі
Це порівняти так само з людьми, які в якомусь періоді свого життя дізнаються, що вони мають ракову пухлину. І не важливо, яка в них праця, не важливо які в них обов’язки, вони зупиняються. Чому? Тому що хочуть жити. Якщо людина, якби, скаже собі і зрозуміє, що я хочу жити не тільки в цьому коротенькому житті, яке може закінчитися в кожну мить, але хочу жити у вічності, то сьогодні, якщо треба зупинитись, то треба зупинитись.
Приходячи до Бога, людина не ставить собі меж, відкриваючись повністю, знаходячи в вірі справжню радість і надію. Світ змінюється, коли ми знаходимо можливість довитись на нього очами Бога.
о. Віталій Кривицький, настоятель приходу Св. Петра в Одесі
Хто відкриває для себе таку духовну ділянку — не ставити фільтрів, не ставити меж самому Богу, а впустити його зі своїм словом, щоб він діяв і провадив. І це дійсно можливе. Я сам є, власно, цього прикладом.
Отець Віталій — це справжній провідник і людина, яка може поділитися своїй мудрістю, наставляючи на праведний шлях усіх тих, хто тільки починає свій шлях до справжньої і чистої віри. Ми не повинні ігнорувати духовну сторону життя, а жити врівноважено і любити світ навколо нас. Саме дивлячись на життя скрізь призму Євангеліє або Божого Слова, людина знаходить для себе справжній сенс і становиться мудріше. Позбавляючись від стереотипів, ми відкриваємо своє серце Богові і нарешті знаходимо спокій.
