Его смерть – загадка, а его жизнь – тайна. 16 лет Украина живет без Вячеслава Чорновола. Известный политик, глава Народного Руха, яркая харизматичная личность, один из реальных кандидатов в президенты, погиб 25 марта 1999 года. На 5-м километре автотрассы Золотоноша–Борисполь, возвращаясь в Киев из Кировограда машина Чорновола столкнулась с КамАЗом. Истинная правда его гибели не разгадана до сих пор.
Коли у нього запитували «звідки ви родом?», він, який народився і виріс на Черкащині, відповідав: «Я людина всієї України». В’ячеслав Чорновіл проніс через уже своє непросте життя глибоку переконаність в тому, що Україна повинна бути незалежною, демократичною державою.
Після успішного закінчення університету Чорновіл працював на телебаченні, потім на хвилі хрущовської «відлиги» захопився історією української літератури, а особливо — донедавна забороненим в СРСР Борисом Грінченком. У 1964-му вступив до університетської аспірантури, але не був зарахований через політичні переконання. Роком пізніше виступив разом із Дзюбою і Стусом на прем’єрі «Тіней забутих предків» у кінотеатрі «Україна» із протестом проти арештів інтелігенції. Підготував збірку текстів «Лихо з розуму» — про арештованих у 65-му шестидесятників — яка була видана на Заході і стала справжньою подією в СРСР і закордоном. Згодом він створив підпільний журнал «Український вісник», а в травні 79-го став членом Української гельсінської групи. В’ячеслав Чорновіл за життя був тричі ув’язнений за таку сміливу «антирадянську пропаганду», перебував у таборах суворого режиму і на засланні. Він стверджував, що не ніколи не жалів про те, як склалося його життя і навіть про відсиджені 15 років. І це, мабуть, тільки зміцнило його любов до батьківщини і прагнення її змінити. Він кинув виклик існуючій системі і так надіявся пробудити свідомість українців
Дорогі мої… не тут нам треба було б відзначати сьогоднішнє свято. За традицією нам треба було зустрітися на Софіївському майдані, де 22 січня 1918 було проголошено самостійну українську державу. Дорогі мої, сьогодні тільки перший крок. В’ячеслав Чорновіл — це людина, яка зібрала в собі все те, до чого ми так давно прагнемо. Він вірив в Україну, яку ми тоді, у часи радянської влади, втратили. У той час, коли великі істини втрачали свою необхідність, В’ячеслав Чорновіл продовжував нести віру і впевненість у велич України і велич її народу. Він бачив те, чого, на превеликий жаль, не бачили ми, чи не хотіли бачити…Він по крупинкам збирав втрачену пам’ять і, певно, що знав, як пробудити ту Україну, яку так несправедливо у нас відібрали. За це і поплатився власним життям.
«Треба мати на українській землі державу українського народу» – говорив В’ячеслав Максимович. Він сам щиро вірив у ці слова і ніколи не сумнівався в силі духу українського народу. І аж ніяк не дивно, що саме він став одним з ініціаторів проголошення Декларації про державний суверенітет та Акту проголошення Незалежності України
Мені сказали що там, надворі є той прапор, з яким українці стояли на барикадах біля верховної ради Росії. Я прошу, щоб саме цей прапор був встановлений в нашому залі. І ще я пропоную до того, як ми приймемо рішення щодо національної символіки, щоб наш парапор був піднятий над куполом верховної ради.
На виборах у 1991 році він поступився президентським кріслом Леоніду Кравчуку. І як влучно було зазначено, — «Програв не він. Програла Україна». Ще в 1992 році В’ячеслав Максимович стверджував, що Росія забере у нас Крим. Він, хоч і сам того не хотів, але передбачив події сьогоднішніх реалій.
Ділянка траси Золотоноша-Бориспіль стала для В’ячеслава Чорновола фатальною. Загинув він 25 березня 1999 року за нез’ясованих обставин в автокатастрофі. Спочатку аварію розслідували як звичайну ДТП, утім, прибічники Чорновола одразу заговорили про політичне убивство. Справу Чорновола генпрокуратура відкривала та закривала декілька разів. Змінювався час, влада, партії, а слідство і досі шукає свою «правду».
Тарас Чорновол, сын Вячеслава Чорновола
На сьогоднішній день справа відновлена. Слідчі в міліції чимось там пробують займатися, я їм довіряю, але розумію, що у них їхніх інструментів для цього не вистачає. В мене були переговори з Генпрокуратурою, домовленості є, що буде створена слідчо-оперативна група
За словами Тараса Чорновола, справу за правилами має розслідувати Генеральна прокуратура і вона має бути кваліфікована, як посягання на життя політичного діяча. Однак після поновлення розслідування у квітні минулого року, тодішній генпрокурор Мохницький проігнорував рішення Апеляційного суду і не займався розслідуванням. Коли ГПУ очолив Віталій Ярема, справу перевели до Київського УБОЗу, хоча міліція не має розслідувати такі злочини, тому справу знов перейменували. Тепер вона звучить, як автокатастрофа в контексті умисного вбивства. На думку сина загиблого політика, до замовника вбивства, навіть за найкращих умов ведення слідства, справа навряд чи дійде. А це є результат тої недосконалості системи, про яку говорив і сам В’ячеслав Чорновіл. Він показав нам Україну за яку хочеться боротися… Тепер настав час і України відстояти правду свого героя.
