Петро Платонов — не просто видатний вчений, але і талановитий педагог, мужній воїн, який захищав свій народ в часи Другої світової. Він стояв біля витоків заснування Одеської національної академії харчових технологій, 20 років працював ректором інституту технологічного інституту харчової промисловості і здобув повагу серед колег, зробивши чималий вклад в історію. 6 серпня його ім’я вшанували ще раз, встановивши меморіальну дошку на стіні рідної академії. Подробиці розповідає наша кореспондентка.
«Бо час, зіткнувшись з пам’яттю, дізнається про своє безправ’я», — писав великий поет Йосиф Бродський. Дійсно, особливо коли справа, яку робила людина, продовжує жити. 6 серпня в Одеській національний академії харчових технологій відкрили меморіальну дошку Петру Платонову, який був вченим, педагогом і одним з фундаторів самого навчального закладу.
Богдан Єгоров, ректор ОНАХТ
У нас багато працювало на щастя видатних людей, видатних вчених, фундаторів освіти, науки і сьогодні день Петра Микитовича Платонова, ми вшановуємо його як ректора, як людина яка зробила дуже багато для розвитку тоді інституту, технологічного інституту імені Ломаносова у тойй час, ну і я думаю, що як раз початок нового навчального року, це гарне знаменування того, що ми пам’ятааємо історію і намагаємося крокувати впевнено у майбутнє.
Сергій Гриневецький, політик, громадський діяч
Колись один із великих пожартував що історія це довольна серйозна справа, щоб долучати її тільки історикам, тому мені дуже приємно, що студенти самоорганізувалися і знайшли не тільки кошти , але й натхнення для того, щоб реалізувати свої задумки.
Світлана Шаталова, т. в. о. голови Одеської ОДА
Ми вшановуємо дійсно пам’ять видатного організатора, видатного вченого, професора, який багато себе, багато своєї праці в розвиток і в розбудову академії , а в той час вона мала іншу назву, але це були точно не прості часи , і це була не проста робота, тож той хто цінує своє минуле, той може з впевненістю дивитися в майбутнє.
Час, коли Петро Платонов був ректором, а це з 1948 по 1967 рік — період розквіту академії. Саме тоді було засновано багато наукових шкіл, проводилися конференції, відкривалися нові спеціальності. І його справа продовжує жити й зараз — в стінах академії, яка його не забула.
