Фішел ЧИЧЕЛЬНИЦЬКИЙ, заступник головного рабина Одеси і Півдня України
Многие идут с оружием в руках, многие идут на колесницах. А мы идем с именем Всевышнего на устах. Души тех, которые погибли здесь, они погибли только за то, что принадлежали к еврейской национальности. Они погибли за освящение имени Бога, они не сделали зла. Они просто мешали потому, что они евреи.
23-го жовтня відзначається трагічна дата в історії Одеси — 78 років від дня спалення румуно-німецькими окупантами в 1941-му році більше 23-х тисяч одеситів-євреїв: жінок, дітей, людей похилого віку і 3-х тисяч солдатів і матросів. Це був Одеський Бабин Яр — на 3-й станції Люстдорфської дороги. Тут стояли порохові склади, в яких згоріли заживо підпалені маленькі і старі мешканці нашого міста єврейського походження. Зараз на честь загиблих тут височіє пам’ятник, до якого прийшли покласти квіти у трагічні роковини школярі, представники влади, громадськості, дипломати.
Еміль РАПЧА, Генеральний консул Румунії в Одесі
Мы собрались здесь, чтобы вспомнить о трагическом моменте истории. В мире есть, к сожалению, очень трагический момент, который людям нужно знать и помнить. Потому что только так можем не повторить ошибок истории.
За даними перепису населення 1926-го року в Одесі проживало близько 133 тисяч євреїв. Вже за перший тиждень перебування нацистів в Одесі місто позбулося близько 10% своїх жителів. А реєстрація, зроблена фашистами в кінці 1941-го року, виявила в місті всього близько 60 тисяч євреїв. До цього числа відносили і тих осіб, у яких тільки один з предків по чоловічій або жіночій лінії був євреєм. Фінал їх існування в Одесі розпочався у жовтні 1941-го.
Роман ШВАРЦМАН, Асоціація колишніх в’язнів гетто та концтаборів
Расстрелять из автоматов и пулеметов — тут стояли везде вышки — невозможно. Тогда офицер, который руководил этой операцией, позвонил в город. Оттуда прислали сюда цистерны с горючей смесью, начали обливать из шлангов и подожгли. Конечно, дети, старики, крики — рассказывает очевидец.
Людмила НОВІКОВА, одеситка
Когда мы сюда переехали, возле каждого дома был палисадник и люди садили цветы. И вот когда мама с папой копали землю, они выкапывали только кости, кости, кости… Я знаю, что такое война и Холокост. Сейчас я проживаю в другом районе, но каждый год 9-го Мая я прихожу к этому памятнику, возлагаю цветы и низко кланяюсь.
Голокост в Одесі — це масові вбивства єврейського та циганського населення Одеси, Одещини та міст Придністров’я восени 1941-го та взимку 1942-го років під керівництвом військовиків Третього Рейху. Тільки близько 600 одеситів у гетто в області дожили до звільнення. Кілька сотень євреїв, які переховувалися в самій Одесі, також вижили. Підкреслимо, що євреї брали участь в боротьбі одеського підпілля і становили значну частину бійців партизанських загонів, що базувалися в одеських катакомбах.
