У кафедральному соборі Одеси, освяченому на честь Успіння Пресвятої Богородиці, в день пам’яті Її святих батьків, Богоотець Іоакима і Анни, 22-го вересня святкову Божественну літургію звершив правлячий архієрей Одеської єпархії митрополит Одеський і Ізмаїльський Агафангел.
Боже благословення народити дитину, найчистішу отроковицю, Пресвяту Богородицю, через Яку в світ прийшов Спаситель всього людства, — подружня пара Іоаким і Анна отримали вже в поважному віці. Вони прожили разом кілька десятиліть, благочестиво, з непохитною вірою в Бога і з благодатним, глибоким взаємним безоглядним романтичним почуттям, яке ми називаємо любов’ю. Вони вірили і любили, але Бог не давав їм дітей. Тому оточуючі насміхалися, докоряли і сумнівалися в їх благочесті. А Іоаким і Анна все так само вірили і любили.
Протоієрей Іоанн Желіховський, настоятель Свято-Успенського кафедрального собору
Господь иногда медлит, не выполняет наше пожелание для того, чтобы дать нам возможность углубиться в молитву, поразмыслить над тем, насколько это действительно нам нужно, насколько это спасительно. И только тогда, когда Господь считает, что настало исполнение времен, Он исполняет наше желание. Сегодняшний день напоминает нам о том, что в жизни все вовремя для того, кто умеет ждать.
Ірина
Жили с клеймом проклятых за свою бездетность, прошли этот путь до конца, веря в Бога, твердо уповая на Его милость. И за это Иоакиму и Анне дарована была такая дочь.
Віталій
Этот праздник олицетворяет для христианина, в первую очередь, терпение и веру. Ибо имея веру и терпение, мы можем идти дальше по нашему крестному пути. И, как Иоаким и Анна, верить в воплощение нашей христианской мечты.
Свято Іоакима і Анни стало особливо важливим і хвилюючим для двох випускників Одеської духовної семінарії. Здійснилася їхня мрія: таїнство священства, хіротонії священицька і дияконська були звершені за богослужінням в цей день.
Саме закінчення семінарії ще не означає, що випускник вже може пасти стадо Господнє і здійснювати таїнства. Його особисте бажання, покликання, належний спосіб життя, отримані в духовній семінарії знання, вміння і навички, вибір монашого шляху або одруження. І тільки після цього випускник стає кандидатом на прийняття в священний сан — спочатку в сан диякона, а після дияконського служіння в сан пресвітера, священика.
Протоієрей Іоанн Желіховський, настоятель Свято-Успенського кафедрального собору
В течение всех семинарских лет мы наблюдаем за тем, как люди возрастают от силы в силу, готовясь взять на свои плечи эту, для многих непосильную, но великую благодать таинства священства. «Не может стоящий на верху горы город укрыться». Он всегда со всех сторон виден людям. Таким же образом и пастырь всегда на виду. Личной жизни у пастыря нет, то есть она есть, но она на виду у людей. Это возлагает на него особые обязанности для того, чтобы быть образцом веры, смирения и кротости.
Священнослужителями стають через хіротонію — одне з семи церковних Таїнств. Таїнство священства – Богом встановлене і Їм звершується, і в таїнстві є дві сторони: видима і невидима. У видимій частині архієрей покладає руки на голову того, хто зводиться в духовний сан, і призиває молитвою Святий Дух, третю іпостась єдиного Бога. Невидима сторона — це особлива благодать священства, яка передається тому, хто поставляється на служіння.
Протоієрей Іоанн Желіховський, настоятель Свято-Успенського кафедрального собору
Я неоднократно вижу, как Владыка молится во время совершения Таинства Священства о своих ставленниках, чтобы Господь их сподобил, чтобы они были честными, правдивыми. Чтобы они спасались сами и спасались все, слушающие их.
Диякон Димитрій Чеботарьов
Слова Владыки при хиротонии, когда благодать сходит на человека, рождают чувство, когда только слезы, и ты ничего не можешь говорить. Только понимаешь, что здесь Божие присутствие и оно будет с тобой постоянно. Уже не задумываешься о каких-то задачах и планах. А просто умиротворение, спокойствие — и радость, которая ни с чем не сравнима.
«У ревності не лінуйтеся, духом палайте, Господеві служіть».
Високопреосвященніший АГАФАНГЕЛ, митрополит Одеський і Ізмаїльський
Господь, видя наши добрые дела, дал нам великое утешение для Его прославления. И чтобы мы верными оставались Его призванию, Его Церкви, которую стяжал Он Своей Кровью. И чтобы радость наша была совершенна от сознания, что мы идем ко Христу, мы живем во Христе. Мы радуемся, что Господь с нами, а мы с Ним. Аминь.
