Євреї вийшли з Єгипту, але фараон і єгиптяни передумали відпускати їх і погналися за ними. На сьомий день шляху по пустелі євреї постали перед перешкодою, що не дає їм рухатися далі — перед морем. Затиснуті між морем і єгиптянами, які наздоганяють, євреї звертаються до Всевишнього з благанням про порятунок.
Можна задати наступне питання: навіщо потрібна ця молитва? Всевишній уже обіцяв євреям, що вони вийдуть з Єгипту і увійдуть в країну Ізраїлю. Якщо євреї вірять цій обіцянці, їм нема чого побоюватися, вони впевнені, що Він врятує їх. А якщо не вірять обіцянці, чому вони думають, що їх молитва допоможе?
Раші, коментуючи вірш про молитву євреїв, пише: «Вони взялися за ремесло своїх праотців». Сенс цього коментаря ось у чому. Євреї молилися не тому, що не були впевнені у виконанні Всевишнім Своєї обіцянки. Вони молилися тому, що так робили їх предки. Як ремісник займається своїм ремеслом постійно, так і євреї взялися за постійну роботу своїх праотців, незалежно від положення, в якому вони перебували.
І потрібно запам’ятати, що молитва — це не стільки прохання про задоволення наших потреб, скільки наша робота, створення зв’язку зі Всевишнім.
