У золотому залі Одеського літературного музею юні одесити згадували напевно найвідомішого українського поета — Тараса Шевченка. У його 204-й День Народження декламатори від 5 до 17 років читали твори самого кобзаря і вірші про Одесу. Також, в цей день нагородили лауреатів і переможців телевізійного конкурсу «Зоряна хвиля». Усього — 93 майстра слова.
Лариса Козловська, автор проекту «Зоряна хвиля»
Сьогодні передусім у нас День Народження Шевченка. І сьогодні будуть нагороджуватись саме діти, які володіють словом. Як казав Шевченко: «Ну що, здавалось би слова? Слова і голос — більш нічого. А серце щемить, завмира!» Цього року була така тема конкурсу — Одесика. Одесика — тобто ті автори, які стали знаними завдяки тому, що вони якось…співпадали їх шляхи з Одесою. Вони жили тут, чи народилися тут, чи можливо просто відпочивали. Але тепер ми їх знаємо і ми собі кажемо, що це завдяки нашій Одесі.
Когда ж Одессу за морем прославивши,
Шагает по ступенькам капитан,
Они звучат волшебно, словно клавиши
И улицы впадают в океан!
Конкурси подібні до «Зоряної хвилі» підштовхують хлопців і дівчат до розвитку, вчать не боятися виступати і виховують любов до читання одеських і українських авторів. 9 березня найчастіше згадували, звичайно, Тараса Шевченка — його особистість навіть через два століття від народження залишається в пам’яті людей.
Олена, мати учасника
Творчество Шевченко конечно нам всем очень близко, оно всегда актуально. И в наши дни, когда открываешь Шевченко и читаешь…Из его произведений понимаешь что его, как человека, как наш современник писал, как будто он это всё видел.
Катерина Вітязь, учасниця
Да, я буду читать не его стихотворение, а стихотворение Лины Костенко, которое посвящается Кобзарю. У неё есть прекрасные строки: «Пам’ятайте що на цій планеті, відколи сотворив її пан Бог, ще не було епохи для поетів, але були поети для епох»
Як справедливо відзначили організатори заходу, не дивлячись на те що Шевченко ніколи не був в Одесі, тут є селище і проспект його імені, парк Шевченка та пам’ятник Кобзарю. Його вірші знають і впізнають, а якщо пам’ять про творчість поета жива, то живий і сам поет.
