Коли Тора в нашій тижневій главі, описуючи «стоянки» синів Ізраїлю, називає їх не словом мас’ей, це робиться для того, щоб підкреслити, що стоянка насправді не стояння на місці, а «перехід» — частина поступального руху вперед і вгору. Якщо ж ми хочемо піднятися на щабель вищий, ніж попередній, не треба йти на «стоянку» — місце, де ми будемо просто стояти. Якщо ми хочемо рухатися далі, піднімати свій духовний рівень, всі стоянки повинні бути «переходами», в тому сенсі, що ми не повинні на них зупинятися, але зобов’язані постійно продовжувати свій шлях до духовного вдосконалення, щоб піднятися на вищий і абсолютно новий рівень. Саме тому зупинки в нашій тижневій главі називаються «переходами синів Ізраїлю».
Якщо заглибитися ще трохи, то можна сказати, що, як уже згадувалося вище, перехід включає в себе дві стадії: відправлення з того місця, де була стоянка, і прибуття до місця призначення, до абсолютно нового рівня. Для » відправлення » з положення, в якому знаходилися раніше, в мові Тори є спеціальне слово — несія, на відміну від руху вперед, до мети, яке позначається словом аліха(сьогодні, коли ми говоримо аліха, це означає прогулянку пішки, а несія перекладається як поїздка з використанням будь-якого транспорту, але це сучасний іврит).
Тора називає «стоянки» словом мас’ей-«переходи», щоб натякнути нам, що ми не повинні задовольнятися тим, що стоянки, яких ми досягли, є етапами аліха — більш високими по відношенню до попередніх. Наші стоянки повинні бути «переходами», несійо-йс. Ми повинні спонукати себе покинути місце свого перебування і нескінченно прагнути йти все вище і вище у своєму духовному розвитку. Мета стоянки — маса, «шлях». Не зупинятися, завжди рухатися далі, йти вище.
Однак серед стоянок синів Ізраїлю в пустелі були і такі, де євреї вели себе неналежним чином і розгнівали Всевишнього. І ці місця також називаються загальною назвою «ось переходи» і включені в загальний перелік походів. Це місця, з яких треба примусити себе вийти і вдосконалюватися далі. Мета цих місць — духовне сходження, що слідує за ними.
Наша тижнева глава дає нам підтримку, переконуючи, що навіть якщо ми зазнали невдачі тут або там, навіть якщо ми знаходимося на небажаній стоянці, де наша поведінка може викликати гнів Творця, — ми знаємо, що і ця стоянка — «перехід». Можна і потрібно піти з неї, примусити себе силою покинути це місце, щоб ця стоянка стала лише етапом на шляху нашого подальшого зростання і духовного вдосконалення, яке полягає в тому, щоб підніматися незрівнянно вище, просунутись на наступну стоянку, наблизитися до наступного переходу.
… Ця субота — остання перед настанням місяця менахем-ов, з рош-хойдеш якого починається останній етап наближення до траурного дня 9 ава. І Тора говорить нам на цьому тижні, що мета цієї скорботної стоянки — перетворити ці жалобні дні в радісні і святкові. Так само, як мета вигнання — це найвища Спокута, яка прийде за ним. Спуск у вигнання є частиною подальшого підйому, — як кінцевою метою приходу до Єрихону, кінцевого пункту всіх переходів синів Ізраїлю пустинею, став вступ в Святу землю.
