Вежа чи башта? Часом постає питання — яке з цих двох слів, що обидва відповідають російському іменнику башня, краще застосувати в тому чи тому контексті — башта чи вежа?
Отже, ці слова – в українській класичній літературі, в творах сучасних наших українських письменників і в фольклорі: «Змурував високу башту» (Борис Грінченко); «Ой позволь, батьку отамане, нам на башти стати — не одному генералу з пліч голівку зняти» — це із історичної думи); і «Верх Бескида калинова там же стоїть вежа нова» (народна пісня зі збірки Я. Головацького).
Якщо ж глибше проаналізувати всі ті випадки, де трапляються ці слова, то можна зробити такий висновок: слово башта треба ставити там, де мовиться про військові споруди давноминулих або минулих часів загальної й української історії (доба козаччини), як це бачимо в наведеній вище історичній думі й «Енеїді» І. Котляревського: «Для ночі вдвоє калавури по всіх поставили баштах, ліхтарні вішали на шнури, ходили рунди по валах». Слушним це слово буде й у сучасній військовій техніці. А ось там, де йдеться про будови, що втратили військове значення, більше пасуватиме слово вежа. Так само в технічних конструкціях слід користуватися словом вежа, наприклад, телевізійна вежа.
Як пише Борис Антоненко-Давидович, було ще слово гулЯй-городИна, що означало високу рухому дерев’яну споруду на зразок башти, яку підкочували колись під час бомбардування до ворожих мурів. Це слово втратило нині свою практичну вагу й може придатись хіба що в якомусь історичному творі.
