2014-го року в Одесі було зупинено просування «русского мира», але Росія все ще не полишає тут своїх спроб дестабілізувати ситуацію. Тому саме в нашому місті провели міжнародну конференцію «Російський неоімперіалізм: витоки, генезис і наслідки для країн Південно-Східної Європи».
Михайло Гончар, президент Центру глобалістики «Стратегія ХХІ»
Сутність на нинішньому етапі неоімперіалізму Росії полягає в тому, що робота ведеться, в основному, методами підривними зсередини тієї чи іншої країни. Себто не тільки якийсь певний фронтальний наступ, як ми це спостерігали у випадку з Україною — захоплення Криму, вторгнення на сходу України в Донбас. Але ми бачимо підривну діяльність зсередини. І так відбувається у багатьох країнах. Балкани — традиційно найбільш чутливий регіон Європи, таке підчерев’я Європи. Тому робота ведеться і в Сербії, і в Македонії, і в Болгарії.
Олександр Хара, експерт фонду «Майдан закордонних справ»
У імперіалізму російського є різні назви, але є єдина політика. Це поневолення інших народів і, фактично, вихід на домінування через підрив суверенітетів інших держав. Звичайно, що Україна, яка знаходиться 5 років у стані збройної агресії Російської Федерації, вона дуже добре розуміє, що це таке. І власне тому ця конференція і цікава — щоб почути те, що відбувається у відносинах с Росією, як Росія продовжує свою агресію проти інших країн. Оскільки агресія буває не лише у вигляді збройної форми, але є енергетична, інформаційна, звичайно, що використовуються історичні фактори.
Від Балкан, через Чорне море і до Кавказу. Саме в цій зоні Російська Федерація найбільше веде свою підривну діяльність. А тому в заході взяли участь експерти з кожного регіону, які протягом десятиліть відчувають на собі російський тиск. До того ж одним зі спікерів став російський дослідник політики Кремля, автор книги «Гібридна війна по-руськи»
Юрій Федоров, воєнно-політичний експерт
Я занимался довольно долго историей российской агрессии против Украины, которая началась, на самом деле, не в 14-ом году, а намного раньше были попытки дестабилизировать Украину, привести к власти в Украине абсолютно пророссийские силы, превратить вашу страну в российский протекторат. Значительное большинство, к сожалению, россиян поддерживают внешнюю политику Путина. И это придает этой политике дополнительные стимулы.
Експерти зазначають: російська агресія там небезпечніша, де їй не приділяють увагу. А це, на жаль, те, що роблять країни, які ніколи самостійно з нею не стикались.
Михайло Гончар, президент Центру глобалістики «Стратегія ХХІ»
Це те, що зараз Росія робить проти Європейського Союзу через проект «Північний потік-2». В Європі його не ідентифікують як якусь загрозу. Так, є певні експерти, є певні політики, є певні єврокомісари, які говорять про те, що цей проект не відповідає інтересам Європейського Союзу і світ клином на російському газі не зійшовся. Але вони становлять меншість. А офіційно уряд Німеччини, уряд Австрії, уряд Франції підтримують цей проект, розглядаючи його як бізнес-проект. Тому це і є успіхом і російської пропаганди, і є успіхом російської енергетичної політики.
Олександр Хара, експерт фонду «Майдан закордонних справ»
Певні країни — особливо Балтія, Польща, Румунія, які на собі чітко відчувають цю агресію, і вони, звичайно, побоюються, що може бути, починаючи від збройної до різних кібер і інших агресій — і власне тому вони згуртувалися, і вони допомагають Україні, це найкращі сусіди і друзі України. Інші країни — чим віддаленіше від конфлікту, тим менше цим переймаються. Особливо на Півдні. Які вважають, що власне російські гроші і російські ресурси — це є вихід з їх кризового стану.
На конференції експерти зазначили: в першу чергу, слід усвідомити, що російська модель є згубною для європейців, а путінський режим повторює всі попередні тоталітарні режими.
