21 квітня Православна Церква молитовно згадувала одну з найбільш важливих подій із земного життя Спасителя Господа Ісуса Христа — Його славне входження у святий град Єрусалим. З нагоди урочистості у Свято-Успенському кафедральному соборі Одеси була звершена святкова Божественна літургія, яку очолив Високопреосвященніший Агафангел, митрополит Одеський і Ізмаїльський.
Свято Входу Господнього в Єрусалим це особливе, радісне але і водночас з відтінком смутку, свято в богослужбовому житті Святої Церкви. Адже Господь приходить до Єрусалиму для того, щоб звершити велике та таємне діло спасіння усього людства, постраждавши і прийнявши за гріхи його Хресну смерть. Радість цього свята полягає в тому, що вже через тиждень, 28 квітня, православно віруючі християни зустрічатимуть свято свят і торжество з торжеств Світле Христове Воскресіння, але перед тим, як з душевною радістю зустріти і поклонитися воскреслому Господу, Церква пропонує віруючим згадати останні дні земного життя Ісуса Христа, стати свідками Його страждань і розп’яття на Голгофі. Саме тому Свято Входу Господнього до Єрусалиму — це двері, що відкривають сумний і тернистий шлях Страсної Седмиці, що веде до воскреслого Господа.
В народі свято Входу Господнього в Єрусалим називається також Вербною неділею або Квітконосною неділею, а в літургійному житті Церкви Неділею Ваій, так як в цей день віруючі освячують у храмах вербу і пальмове листя, як символ воскреслого від зимового сну життя. Звичай освячувати пальмові гілки ваії відомий віруючим ще з сивої давнини. Коли Господь Ісус Христос входив верхом на віслюку в Єрусалим, всі віруючі зривали пальмові гілки і покладали Спасителю під ноги, а також стелили свою одежу. З великою радістю зустрічав Спасителя юдейський народ. Здавалося, що всі ці люди, розстеляючи перед прийдешнім Сином Божим свій одяг і пальмові гілки, назавжди увірували в Ісуса Христа як в обіцяного Небесним Отцем Месію. Але, на привеликий жаль, через кілька днів ті ж люди в незгасимій люті будуть кричати римському прокуратору Пілату: «Хай буде розп’ятий! Візьми, розіпни Його!» Тим самим вони назавжди відмовилися від Свого Спасителя, який зійшов з небес, щоб дарувати кожному вічне блаженне життя але отримав від Свого творіння в знак подяки терновий вінець і Хресні страждання.
Свято Входу Господнього в Єрусалим повчає кожного з нас висловлювати свою радість при зустрічі з Господом, як висловлювали її радісні юдеї, які на момент входження Господа до Єрусалиму дійсно раділи і перебували у справжній ангельській радості. Стеливши свій одяг на шляху Спасителя, люди висловлювали готовність все життя присвятити служінню Богу, Який втілився в людину. Наслідуючи їх, кожен з нас необхідно повинен завжди хвалити і дякувати за все Богу, оспівувати Його в своїх святих молитвах, вести себе в житті так, щоб стати гідним того вічного радісного і блаженного життя в Царстві Небесному, яке Господь дасть кожному, хто істинно вірить в Нього.
