Восьме березня — офіційне свято жіночості та весни з революційним минулим. Міжнародний жіночій день, який щорічно святкується ООН, історично з’явився як День солідарності жінок у боротьбі за емансипацію.
Марш в Нью-Йорку, ідеї Цеткін та Грюнберг
Початок святкуванню 8 березня було покладено у 1908 році, коли за закликом соціал-демократичної жіночої організації 15 тисяч жінок пройшли маршем через весь Нью-Йорк, вимагаючи скорочення робочого дня, рівних з чоловіками умов оплати праці та виборчого права. Проте сама традиція Жіночого дня була запропонована у 1910 німецькою політичною діячкою Кларою Цеткін, і вже з наступного року одна за одною її почали підхоплювати країни Європи. А саму дату восьмого березня для святкування запропонувала напередодні Першої світової війни інша діячка — Олена Грюнберг.
Хвиля святкувань століття тому і сьогодні
Найбільшої популярності Жіночій день набув у соціалістичних країнах. У Радянській Росії з 1921 року він святкувався в пам’ять про жінок-революціонерок, що брали участь у демонстраціях, які передували поваленню монархії. З 1922 року Восьме березня починають відзначати у Китаї, з 1936 — в Іспанії. Указом Президіуму Верховної Ради СРСР з 1965 року Жіночий день стає неробочим, хоча потроху й втрачає своє феміністичне забарвлення. А ось Міжнародним днем солідарності жінок у боротьбі за рівноправність прав та емансипацію восьме березня стає лише з 1975 року — Міжнародного року жінок. Сьогодні цей день офіційно святкується, в основному, на території СНД та в таких країнах, як Китай, Північна Корея, Лаос, Камбоджа, Непал. В деяких країнах восьме березня є вихідним для всіх, в деяких — суто для жінок. В більшості країн цей день залишається робочим, проте це не заважає їх громадянам реагувати на це та проводити відповідні акції.
Велика боротьба за жіноче виборче право
Право обирати та бути обраною — один з головних пунктів та найбільш тернистих напрямів боротьби жінок за рівноправність з чоловіками. До ХІХ століття право жінок голосувати було надано локально і супроводжувалось додатковими обмежуваннями: майновим цензом, становищем у суспільстві тощо. Проте зростання активності руху за виборче право все змінює. Першою у 1893 році запровадила жіноче виборче право Нова Зеландія, другою — у 1902 році — Австралія. До 1920 року повне чи часткове право голосу отримали жінки деяких країн Європи, Росії та Сполучених Штатів Америки. А ось останньою країною є Саудівська Аравія, в якій взагалі місцеві вибори вперше відбулись у 2005. У 2011 році в країні було оголошено про дозвіл жінкам брати участь у виборах з 2015 року.
Сучасний світ, сучасні права жінок
Незважаючи на великий прогрес у міжнародному законодавстві, активна боротьба жінок за рівноправність досі триває. Феміністки всього світу продовжують виходити на мітинги та підписувати петиції проти сексистських законів, що приймаються у деяких країнах. Обґрунтовано чи ні — це вже інше питання, яке не завжди стосується витоків святкування Міжнародного дня жінок.
