Він буквально «ліпить архітектуру на своїх будівлях» — так описують творіння великого архітектора Юрія Мелетьевіча Дмитренко. Він жив і творив в місті біля Чорного моря до самої смерті в 1918 році, завдяки його рукам ми була створена та «золота Одеса», яку ми бачимо сьогодні. Це саме він створив нинішній вигляд готелю «Лондонська» на початку 20 століття. За задумом архітектора, вона повинна була бути схожа на Брістоль в Берліні. Він брав участь у зведенні пам’ятника Пушкіну, гроші на який збирали всім містом. Дмитренко побудував будинок Маврокордато з найзнаменитішим балконом в Одесі — його довжина становить 200 метрів! Йому ми повинні дякувати за пам’ятник засновникам Одеси на Катерининській площі, прибутковий будинок Григор’євої на Ланжеронівській (той самий, де в 1872-му відкрили кафе Фанконі), будівлю банку на розі Пушкінської і Грецької, а також за десятки інших об’єктів, які є пам’ятниками архітектури.
Валерій Уреньов, заслужений архітектор України
Можно говорить, что подкрашено-подбелено, но это ещё не сохранность объектов. Объекты такого мастера, как Юрий Дмитренко надо сохранять в первозданном виде. Они требуют сохранения несущей конструкции, со временем требуют усиления. Если даже внутри меняется функция, требуется сохранить целостность этого объекта.
Щоб вшанувати пам’ять одесита і архітектора, 22 травня в готелі «Лондонська» провели конференцію, присвячену Юрію Дмитренко та збереженню будівель його авторства. Архітектори, краєзнавці та історики зібралися згадати вклад творця в обличчя Одеси, а також обговорити вдосконалення законодавства в сфері охорони архітектурної спадщини.
Андрій Шелюгін, управління з пит. охорони культ. спадщини ОМР
К сожалению, сегодня, многие законодательные акты на которые мы опираемся при охране объектов культурного наследия, они противоречат друг другу. Сегодня практически невозможно проводить текущий и поддерживающий ремонты на основании нашего законодательства. Законодательством абсолютно не урегулирован вопрос изъятия объектов культурного наследия у недобросовестных пользователей.
На конференції кажуть — в Одесі сьогодні потрібно не тільки зберігати, але й вже повністю відновлювати багато будинків. Кожен містянин знає сумні історії Будинку Руссова та Будинку Гоголя. Будівлі руйнуються і часто навмисне наводяться приватними власниками в занепад. На місці історії надалі зростають нові висотки.
Андрій Шелюгін, управління з пит. охорони культ. спадщини ОМР
Тот же Дом Гоголя, тот же Приморский бульвар 5 — великолепное здание, национального значения, которое полностью находится в частной собственности и мы видим в каком он сейчас состоянии. Но, фактически. городской совет не имеет никаких полномочий для того, чтобы изъять это здание или хотя бы сделать поддерживающий ремонт. На следующую сессию городского совета мы подготовили предложение, для того чтобы депутаты приняли решение о возможности проведения вот таких поддерживающих ремонтов. Для того, чтобы сохранить эти объекты до проведения полномасштабных реставрационных работ.
Валерій Уреньов, заслужений архітектор України
Если мы будем строить не архитектуру, а кубатуру в историческом центре…потому что строят высотки. Этого категорически нельзя делать, сразу нарушается система и среда. Теряется масштаб тех памятников архитектуры, которые находятся рядом. Этого нельзя делать.
Всі великі архітектори, колись були архітекторами своєї сучасності. Юрій Дмитренко прожив всього 60 років, але пам’ять про нього залишилася назавжди в вулицях нашого міста. У кожній особливій будівлі, не схожій на іншу. Такою ми знаємо Одесу і хотіли б її зберегти.
