27 січня, в день звільнення радянськими військами концтабору «Освенцим», відзначається одна з найстрашніших дат у людській історії — Міжнародний День пам’яті жертв Голокосту. Геноцид єврейської раси — це 6 мільйонів загиблих, 42 тисячі концтаборів і гетто, нелічена кількість розлучених родин. Усе це назавжди залишиться в історії, як символ злодіянь фашистської Німеччини. 28 січня пам’ять жертв Голокосту вшанували і в Одесі — біля меморіалу у Прохоровському сквері. Тут зібрались в’язні гетто, представники єврейської громади та управлінці.
Фішел Чичельницький, заступник головного рабина Одеси та півдня України
Во-первых, сразу хочу отбросить какое-либо мнение, что это какое-либо наказание. Любавичский ребе говорит, что нет такого греха, за который можно получить такое наказание. Но мы не знаем замысла всевышнего. Дедушка моей жены стоял возле расстрельной ямы, в него стреляли, его брат сбросил в яму. Он выжил, был у партизан и привел свою дочку, внучку в синагогу. Его внучка — это моя жена и слава богу, у нас с ней 9 детей. Когда я спросил его ощущения, потому что я могу только видеть со стороны. Но он, который был там внутри, я спросил его ощущения. Что вы чувствуете, как вы взяли и привели, у вас нет обиды на Бога? Нет, если я до сих пор живой, если я стою здесь и моя внучка стоит рядом со мной, это подтверждение того, что Бог есть.
Історія Голокосту завжди йде поруч з історією праведників народів світу — людей, котрі ризикуючи своїм життям, рятували євреїв в часи Другої Світової Війни. Євреї, які залишились живими, намагаються відмітити заслуги тих, хто не спостерігав за геноцидом мовчки, а допомагав.
Євгенія Сташевська
Всю войну прожили здесь, были в гетто с мамой. Мама была беременна сыном вторым. Прятались во время войны, с гетто ушла — отдала золотые часы. Потом пряталась по подвалам, по знакомым.
Валентина Бєлікова
-Русская женщина, она помогала всю войну, она работала, пыталась…прятала. Помогала, мы её смотрели до конца ёё дней.
-Во время войны нас покрестили с братом и эта женщина была крестной матерью. И мы так всё, до конца дожили с ней.
Голокост насамперед називають «пам’яттю душі». Скільки би років не пройшло, спогади про це мають залишатись не тільки у родинах в’язнів гетто та концтаборів, але і взагалі у кожного народу. Аби ніколи знов не зустрітись з трагедією такого масштабу.
