Чудо причастя — центр літургії, її ціль, коли хліб і вино перетворюються в Тіло і Кров Христову — відбувається і в великому соборі, і в маленькому храмі. І для того, щоб наблизитися до Бога, причаститися Його Тайн, можна прийти до церкви, великої чи маленької, до тої, яка ближче до дому або ближче до душі… Невеликий тимчасовий одеський храм на честь святих мучениць Віри, Надії, Любові та матері їх Софії на Хімічній,130 в цьому році 30-го вересня в четвертий раз відзначив своє престольне свято.
Протоієрей Ігор РОДІН, настоятель храму Віри, Надії, Любові і Софії
Прихожан стало гораздо больше. Мы видим сегодня, что 17 детей причащалось — в будний день, в понедельник. Мне кажется, что это достижение для нас. Дети — это наше будущее. Самое важное, чтобы были дети на причастии. Мы так привыкли с нашими прихожанами, что все внимание детям должно быть.
Відомо, що Софія була родом з Мілана. Вона рано овдовіла, після чого перебралася в Рим. Своїх дочок вона виховувала в християнській вірі і навіть дала їм імена на честь головних християнських чеснот — Віра, Надія і Любов. У ті роки римська держава жорстоко переслідував віруючих у Христа. Маленьких дівчаток заарештували, піддали катуванням і вбили на очах матері. Сама Софія померла незабаром на могилі у дочок. Але трагічна доля на землі обернулася для мучениць вічною славою в іншому світі. Церква причислила їх до лику святих і сьогодні за молитвами до них відбуваються чудеса.
Людмила, прихожанка храму Віри, Надії, Любові і Софії
С первого причастия у меня все началось. Жизнь поменялась, и когда чувствуешь благодать Божию, это совершенно другое, чем когда нет этой помощи. Конечно, от настоятеля многое зависит. Большую благодарность ему хочу высказать. Потому что это человек, который переживает душой.
Людмила, прихожанка храму Віри, Надії, Любові і Софії
Главное человеку захотеть, открыть свое сердце. И чтобы он понял, что он тут не один, не один на этом свете. Помимо того, что Бог над нами, есть еще Божия Матерь и такие мученицы… Я когда перечитываю их житие, думаю об их подвиге — это настоящая мать.
Серафим, паламар храму Віри, Надії, Любові і Софії
Хочется приходить в храм. особенно в маленьком храме уютно, спокойно. Но на пасху у нас битком, еще и на улице сидят. Мы поэтому и лавочку поставили. Хочется, чтобы люди приходили.
Почати свій день з богослужіння — благодатно для кожного, а зустріти ранок свята своєї святої покровительки в храмі на її честь — це радість особлива.
Софія, прихожанка храму Віри, Надії, Любові і Софії
Как-то на душе легче, даже не могу описать эти чувства. Ты очищаешься, причастие — это просто неописуемо!
Протоієрей Ігор РОДІН, настоятель храму Віри, Надії, Любові і Софії
У нас четыре небесных покровительницы — мама святая София и ее дочери. И я бы хотел, чтобы искра такой веры, настойчивости, твердости веры была в сердце каждого прихожанина. Чтобы мы могли следовать их примеру, быть достойными христианами подобно им.
Ми побажаємо громаді храму на честь святих мучениць Віри, Надії, Любові та матері їх Софії п’яте престольне свято відзначити в храмі вже не маленькому тимчасовому, а капітальному, але все з ласки Божої. Святі мучениці Віра, Любов і Надія, у вірі, любові і надії затверджуйте нас!
