«Непобежденная Одесса. Герои и судьбы любимого города». Под таким названием стартовал в Литературном музее фотопроект, посвященный 70-летию Великой Победы и 50-летию присвоения Одессе звания «Город-Герой». Главная цель мероприятия, по словам организаторов, — выразить личную благодарность тем, кто победил в той страшной войне, привлечь внимание к ее участникам, защитникам и освободителям города, напомнить о том, что сегодня мы еще имеем возможность сказать «спасибо» живущим среди нас ветеранам.
Героями фотопроекту стали 30 захисників, партизанів, учасників бойових дій Другої Світової. Три десятки історій…
Сергей Гуменюк, председатель правления Одесской фотографической студии
Подбирая людей мы старались не акцентировать внимание – это конкретные Вооруженные Силы, більше ечловек провел на войне, меньше провел на войне, Эти все люди – учасники боевых действий, участники подполья одесского, И есть два юнги, которые во время боевых действий были на военных кораблях.
Виставка поєднує сучасні світлини ветеранів, зроблені у наш час, і фото з особистих архівів учасників тієї страшної війни.
Сергей Гуменюк, председатель правления Одесской фотографической студии
Были люди юнные – закончили школу, закончили каное-то профтех училище, и на завтра ставили себе они планы. А завтра случилась война – кого-то призвали, кто-тов подполье убежал, и ихние планы полностью в корне поменялись, 4 года войны, послевоенноке время, внесли свои коректировки в судьбы…и 70 лет прошло, эти люди среди нас – им есть что рассказать, с них можно брать пример
Олександр Сінєльников фотографує ветеранів понад 10 років. Зізнається, його камера любить героїв. Проте, робота із такими людьми особлива – вимагає не тільки професіоналізму, адже за кожною світлиною – подвиг. Тому до своєї мети поставились з відповідальністю…
Александр Синельников, фотограф
В отдельных ветеранов брали адреса, связывались с ними, приходили домой. Беседовали с ними, они рассказывали свою жизнь, свои истории, а в этот момент шла фотосессия как бы неподготовленная. Потому люди были открыти, были эмоции.
Ще одна мета проекта – виховання почуття патріотизму у підростаючого покоління, збереження пам’яті про героїв, які так сміливо ризикували життям за свободу батьківщини. Організатори упевнені, проект зможе ініціювати діалог між поколіннями, адже самі ветерани, коли стали учасниками бойових дій були зовсім-зовсім юні. Іван Миколайович опинився на фронті у свої неповні 17… Уже в такому ранньому віці він знав за що і навіщо він пішов боротись. З нами ділиться, певно, найприємнішим спогадом
Иван Попов, ветеран ВОВ
Когда война закончилась, мы в землянке спали, рано утром в 6 часов утра, часовой, который охранял и пушку и нас, вваливается в землянку и кричит во весь голос – «Ребята война закончилась!». Ну мы конечно все как один, выскочили в нижнем белье, а там уже часовые произвольно салюты дают, то в одном конце, другом, третьем
Це були ті довгоочікувані слова, які йому та його товаришам снились чи не щоночі – ділиться ветеран… Безжальна війна, яка примусила подорослішати в мить, навчила дивитись на життя по-іншому.
Ветеран Павло Аркадійович, в свою чергу, ділиться своїм найсокровеннішим спогадом — коли Одесу визволили із рук загарбника.
Павел Юркевич, ветеран ВОВ
Все люди, от смеха и до плача было – и плакали и смеялись, радости не было предела. Встречали чем могли. Это было впечатление такое – нельзя было так аккуратно предать, как оно было на самом деле
Разом з тим, ветеран ознайомившись із представленими світлинами, зупинившись перед стендом із власним зображенням, замислюється… Стільки часу пройшло – 70 років. Для них – ціле життя. А правильних висновків, на жаль, так і не зроблено… І кожному із цих героїв, вкрай гірко бачити рідну землю знову у війні…
Павел Юркевич, ветеран ВОВ
Нельзя попускать этот момент, надо все время держаться зза время, которое у нас сейчас есть. И это время надо использовать в дальнейшем для благополучия народа украинского
Виставка в літмузеї триватиме тиждень. Це чудова можливість для одеситів та гостей міста особисто познайомитись із героями Одеси та їхніми особистими історіями.
