В українській мові є два слова, близькі значенням, але досить відмінні сферами вживання: спілка і союз. Власне українське спілка означає «товариство; об’єднання людей, пов’язаних умовами життя, метою; громадська організація». Приміром, «Хочеш ти бути в спілці з нами, то будь по своїй волі, і ніхто тебе до цього присилувати не має права» — пише Панас Мирний; «Ми, пане майстре, хтіли заложити гончарську спілку» — у Лесі Українки.
Спілка входить до великого гнізда споріднених слів, що свідчить про глибоку вкоріненість цієї лексеми в ґрунт нашої мови: спілкування, спілкуватися, спільний, спільник, спільнота й т. ін. Рідше вживане запозичення з церковнослов’янської мови союз використовується, як правило, на позначення об’єднання кількох держав, земель, країн під однією верховною владою.
До останнього часу (навіть у роки застою) таке розмежування в нас проводили досить чітко: Радянський Союз, але Спілка письменників, художників, композиторів тощо), професійна спілка і подібне. Неприємний виняток становив «Союз (замість Спілка) спортивних товариств». Це свідчило про те, що спортивна та навколоспортивна громадськість не вельми глибоко вникала в семантичні тонкощі непопулярної поміж «інтернаціоналістів» української мови.
Цю ваду слід виправити. І при створенні нових об’єднань зважати на вимоги лексичних норм.
Саме так. І пам’ятайте – не важливо якою мовою ви спілкуєтесь, головне — говорити правильно!
