«Зазначені твори за своїм контрреволюційним байчуковським формалістичним методом являються шкідливими, спотворюють соціалістичну дійсність, дають фальшиві образи радянських людей. Як твори ворогів народу підлягають знищенню». Такий вирок було винесено картинам, художникам й мистецьким течіям 20-30-х років у нашій країні. Художникам, які шукали нові образи та способи передачі тієї ж самої соціалістичної дійсності — бо іншої не було. Одеський художній музей в партнерстві з Національним художнім музеєм України 21 вересня відкрив виставку під назвою «Спецфонд. Репресоване мистецтво». На виставці представлені 80 робіт із зібрання здебільшого київського, а також одеського художніх музеїв, які були законсервовані в кінці 1930-х і протягом багатьох десятків років були приховані від публіки. Велика частина представлених робіт в Одесі експонується вперше.
Оксана БАРШИНОВА, завідуюча відділом мистецтва ХХ-XXI віків НХМУ
Що таке «Спецфонд»? В 1937-1939 роках в музеї, який нині називається Національним художнім музеєм України, а тоді називався Музеєм українського мистецтва, був створений спеціальний секретний фонд — з метою розчистити простір для ствердження єдиного методу соціалістичного реалізму. Всі твори, які вважалися шкідливими, антирадянськими, або їх автори були репресовані, або мали не те походження — всі ці твори потрапляли до фонду.
Спочатку авангардне мистецтво було підтримане молодою Радянською державою. Але коли у художньому пошуку зажевріла неконтрольована свобода, творчість художників була засуджена, вони самі репресовані. Засновник самобутньої школи українського мистецтва «бойчукізм» Михайло Бойчук і декілька інших митців були розстріляні за контрреволюційну націоналістичну діяльність, інші відсиділи десятиліття в таборах, а хто лишився живим і на свободі — перейшли на «колію» соцреалізму або змінили творчу роботу на викладацьку.
Анна АЛІЄВА, завідуюча відділом мистецтва ХХ-XXI віків ОХМ
Среди художников, которые здесь представлены, Теофил Фраерман, одесский художник. Очень интересно было увидеть большие его работы, которых нет у нас в музее. Также Александр Богомазов, школа Бойчука. Это модернизм, в первую очередь, который объединяет художественные искания украинских художников, это все художники-новаторы.
Хоча ці картини й були «репресовані» за ідеологічними мотивами, сама виставка «Спецфонд» у Одеському художньому музеї залишає зовсім не заідеологізоване враження. По-перше, більшість картин — це справжнє мистецтво, в яке хочеться вдивлятися й вдивлятися. По-друге, масштабна експозиція у просторих залах владно переносить на 100 років назад, де, захлинаючись, пульсує революційна свідомість, і історія, про яку читали, оживає. І по-третє, «Спецфонд», дбайливо «визволений» директором Національного художнього музею України Юлією Литвинець за допомогою колег — це величезний пласт художнього життя, яке в нас було, та від нас приховали.
