Чому в уряді сім п’ятниць на тиждень?! Дві сторони одного парадоксу: тринадцяти відсоткову надбавку на імпортне мито відмінили, але поки що не припинили.
Дуже скоро доїти буде нікого, кажуть в мінагрополітики, і теж саме підтверджують – але в переносному значенні – в приватному секторі. Чи є змова в форматі експорт-імпорт і як врятуватися в кризових умовах в країні, де немає реальної планової економіки?
Україна може залишитись і без яловичини, і без молока. Дійне поголів’я за останні вісім років скоротилося вп’ятеро, — констатують в міністерстві аграрної політики, де боротися з проблемами планують старими методами: дотації та стимуляція ринку збуту. Цього року підтримку держави мають отримати нарівні: і приватники, які виробляють 80% молока, і реформовані сільгосппідприємства. Заступник міністра Анатолій Мірошников переконаний, що збільшити українське поголів’я худоби та птиці зможуть лише великі виробництва.
Та дотації навряд чи зможуть захистити фермерів від ринкового безладу. Збільшувати поголів’я худоби складно, особливо коли кредити виплачувати нічим, а «щоб розкрутитися» їх вже не дають. Лякаючи м’ясним дефіцитом, щоб не посваритися з СОТ і не дати загнутися м’ясопереробним підприємствам, постанову про 13-відсоткову надбавку до імпортного мита в Україні скасували. Рішення набуває дії через 10 днів після прийняття.
«Видимо это выгодно тем, кто сидит в правительстве, они преследуют какие-то личные цели, — вважає Людмила Золотар, начальник відділу тваринництва управління агропромислового розвитку Одеської облдержадміністрації. — Думаю, что если не будет ввоза импорта, мы не пострадаем и обеспечим свою страну. У нас достаточно ресурсов, у нас есть такие отрасли, как свиноводство и птицеводство. Да, будет недостаток в говядине, но какой то период мы могли бы прожить… Тем более, что сейчас наши люди больше привыкли употреблять свинину и птицу».
Фермер Олександр Кравченко, голова ради сільгоспвиробників Комінтернівсього району, директор ПП «Южне», не дуже й то переживає з приводу скасування надбавки, яка могла б захистити вітчизняне виробництво. В нашій країні варто захищатися від політиків-економістів, в руках яких навіть дієвий інструмент може перетворитися на безглузду іграшку для забав.
В своєму бізнесі фермер звик покладатися на себе. Вірить не в політиків, а — ринкову інерцію. І ще переконаний в наявності змови імпортерів, яким невигідно вітчизняне виробництво, та експортерів, яким потрібні низькі ціни, щоб якнайбільше заробити на ціновій різниці.

Комментарии закрыты