Кульова стрільба: спортсмени-аматори привітали ветеранів

В Одесі пройшов турнір з кульової стрільби, присвячений 65-тій річниці визволення нашого міста. В змаганнях взяли участь школярі та люди з обмеженими фізичними можливостями. А в гості до учасників завітали імениті спортсмени-кульовики.
Окрім юних школярів, в турнірі взяли участь люди з обмеженими можливостями. Для них ця подія — не просто згадка про захисників. А ще один крок до повноцінного життя.
«Все начинается с первых шагов. Сначала это любительский, реабилитационный спорт, а у кого-то может и получится, кто-то пойдет дальше», — впевнений Олег Прохоров, голова правління Одеського клубу інвалідів «Одеса-Баскет».
Складові будь-якого змагання: учасники, судді та незалежний фахівець. В ролі останнього виступив багаторазовий чемпіон Європи та світу Віктор Макаров. Перед самим турніром професіонал поділився спогадами. Мовляв, свою першу перемогу здобув в Казахстані. У віці п’ятнадцяти років Макаров став другим після Олімпійського чемпіону Мілєнтьєва.
Але без фізичної підготовки добре стріляти не вийде. Тримати пістолет на витягнутій руці понад дві хвилини дійсно важко. В стрільбі головне статика, кажуть майстри. Прицілився — не ворушися.
Майстер спорту України з кульової стрільби Ігор Максименко займається спортивною кульовою стрільбою близько десяти років. До речі, цей вид спорту (взагалі-то як і всі інші, якщо займатися професійно) — недешеве задоволення. Один тільки спецкостюм коштує близько двох тисяч євро. Не кажучи вже про витрати на зброю, кулі, тренування та поїздки на змагання. Але це того варте, запевняє стрілок, адже попереду — Олімпійські медалі.
Поки професіонали демонстрували майстерність, запекле змагання серед школярів дійшло кінця. Час визначити результат. У одного з маленьких учасників виникли питання щодо кількості влучень. Володимир Лопато займається всього лише кілька років, але одне знає точно — власну мішень треба перевіряти двічі. Перевірив. Результат все одно не сподобався.
Незабаром завершилося й змагання серед учасників з обмеженимим можливостями. Ще раз доведено: «обмежені можливості» — це не вирок. Під час воєнних подій захистити рідну землю не судилося, каже учасник змагання Максим Кирилов. Але сьогодні, хоча й в інвалідному кріслі, двічі думати не став би — пішов би в солдати.
Адже сама участь – перемога, яка не потребує доказів. Перш за все, над собою. Той, хто приїхав на візку, подолав важливі перешкоди. А прицілившись та влучивши, й сліду не залишив від життєвих негараздів.