Подія театральтного року

Що особливого в історії про короля, який вбив іншого, зайнявши трон, одружився з його дружиною, і принца-пасинка, який хоче помститися за смерть батька?! Здавалося б нічого — для кіл з блакитною кров’ю за часів монархій така ситуація, як-то кажуть, була прозою аристократичного життя.
Якби її на свій лад не розповів уорікширський уродженець Віл’ям Шекспір і вона не стала «вічною п’єсою». Пройшло кілька століть, а «Гамлет» продовжує з успіхом йти на кращих театральних сценах світу. За честь зіграти головного героя змагаються кращі актори. А серед режисерів поставити навидатнішу п’єсу Шекспіра – неначе здати атестат режисерської зрілості. Парадокс у тому, що цю п’єсу можна зіграти чи «шедеврально» чи «ніяк», але завжди по-новому. Свою спробу зробила амбітна трупа Одеського академічного українського музично-драматичного театру імені Василя Василька. Отож, пані та панове – «Гамлет» в Одесі.
«Гамлет по-богомазовськи» – такого ще не було, впевнені і глядачі, і актори. Актори-васильківці представили свою версію славнозвістної шекспірівської історії про датського принца Гамлета.
Режисера-постановника прем’єрної вистави «Гамлет» — Дмитра Богомазова деякі театральні критики за життя охрестили «новатором української сцени». Улюбленець акторів, експериментатор, вчитель, творець кращих вистав, зокрема в Одеському українському театрі. «Єдіп», «Щастя поруч», «Що їм Гекуба?» — почерк майстра чітко простежується в кожній. Цього разу в руках творця побувала найзнаменитіша шекспірівська сага, де шукали відповідь на глибоко філософське питання «бути чи не бути?». Але шукали по-особливому, по-богомазовськи.
Такі люди як Гамлет – є і сьогодні, переконаний режисер. Вони, за власним богомазовським визначенням, – «люди-граблі». Наступив – і вони вдарили тебе в лоба. Правдою. Хіба вона не небезпечна?! Чи готові ви почути її такою як вона є? Без прикрас? Актору Одеського академичного українського театру Якову Кучеревському випала складна, але почесна місія — зіграти правдолюбця Гамлета, вічного, сучасного, актуального.
Автор п’єси – Шекспір. Це, як кажуть, — на всі часи. Але ж і перекладач твору – одіозна фігура в українській літературі. Юрій Андрухович, популярний сучасний поет, есеїст, літератор і таке інше. Матеріал до театральної страви — «гарячий» і «красномовно смачний».
Сценічне дійство відбувається в якихось особливих вимірах. Ось, Гамлет розмовляє з матір’ю і королем-вітчимом, слідує за ними, а ось — принц рухається в зовсім іншому напрямку, а ми розуміємо — він продовжує йти за королівською парою. Неначе кадр ділиться на кілька планів і ми бачимо його з різних точок. А ось в іншій сцені горизонт над героєм піднявся і з ним заговорив привид. Особливі костюми, освітлення, декорації – в усьому свій смисловий і функціональний задум.
Чи спровокував Богомазов нас цього разу, затягнувши своїми винахідливими богомазовськими прийомами? Безперечно. Ми відчули театральне, трансендентне, нове.