Чому в країні зникають унікальні басейни?

В нашої країні все парадоксально і особливо — ми можемо переконатись в цьому на будь-якому прикладі. А така галузь, як спорт, не є виключенням.
Навпаки тут усе абсолютно непросто. Зовні начебто все як у всіх: занепад, дефіцит коштів, але ж і тут для окремих людей є можливість на цьому заробити. Візьмемо, наприклад, спортивні споруди – стадіони, арени, ковзанки, басейни… Ось де зараз Клондайк, справжнє золоте дно. Сьогодні мова йтиме про плавання – один з найкращих видів спорту, яким займаються як десятки тисяч любителів, так і сотні професійних спортсменів. Але ж вони увесь час зтикаються з проблемами. Перша з них – фактична відсутність в Одесі басейнів. Ми зараз не маємо на увазі ті, де відпочивають багаті й знамениті, а ті, де займатися плаванням могли б амбітні пловці.
Першій спортивний плавальний басейн в Одесі було побудовано в далекому 1961 році. Саме в ньому колись розташовувалась колиска плавання нашого міста. Саме у ньому починав свою карьєру дворазовий олімпійський чемпіон Ленні Крайзельбург, та і не тількі він…
Розпад могутнього СРСР завдав потужнього удару по плаванню. Державне фінансування помітно знизилось, а в інших місцях і зовсім припинилось. Басейни були кинуті на презволяще. Не став винятком і басейн Спортивного Клубу Армії.
Юрій Сорочинський, заслужений тренер України з плавання, розповідає:
«Выросли цены на коммунальные услуги. Это открытый бассейн. Очень большая теплоотдача и бассейн стал нерентабельным. Это преступление. Нужно было делать всё что угодно, чтобы сохранить бассейн. Можно было сделать зону отдыха со всеми делами. Но видимо не было интереса у тогдашнего руководства армии и, к сожалению, на юге Украины такой бассейн спортивный был один».
І нарешті цей єдиний на всьому півдні України, унікальний п’ятидесятиметровий зі справжніми вишками басейн СКА припинив своє існування в 1992 році, коли звідти пішла остання плавальна секція. На щастя пішла не просто неба, а в басейн товариства «Динамо». Він став єдиним, хто зумів вижити в складні часи.
«Были и у нас тяжелые времена. Это 92-й — 93-й год. Но мы пошли на разные ухищрения, — каже Юрій Сорочинськиий. — Какую-то часть территории отдали. Мы выжили, сделали автостоянку за бассейном и «коммуналку» — у нас пошли деньги на коммуналку, то есть мы сохранили сам бассейн».
На жаль, не всім пощастило так, як динамівцям Одеси. В інших містах колись могутнє міліцейське товариство стало жертвою обставин і не огойталось й досі.
«В руинах сейчас практически все динамовские бассейны за исключением одесского и луганского, — відзначив Андрій Власков, віце-президент Федерації Плавання України. — В Харькове он в руинах. В Симферополе, по моему, уже дерево в ванне выросло. С динамовскими базами у нас самая печальная история произошла».
За жахливими прикладами далеко не треба йти. Взяти хоча б й п’ятидесятиметровий басейн «Динамо» у Київі, неподалік від однойменого футбольного стадіону — зараз там автостоянка футбольного клубу «Динамо».
Не кращим чином йдуть справи і в інших містах країни. Наприклад, у Львові.
Ви можливо спитаєте, та як же на цьому заробити? Ось тут і починається найцікавіше. Діємо за принципом — чим гірше, тим краще. Ніхто ж не стане сперечатись, що коштів на реконструкцію басейну немає. Отже спокійно сидимо і нічого не робимо, чекаємо вдалого моменту. А дали все просто, наприклад як у Львові з басейном «Спартак».
«Его доводят до такого состояния, чтобы продать, отдать и кому-то перекинуть, — каже Віктор Нерода, директор ДЮСШ з плавання (м. Львів). — Поэтому там никакой практически работы не ведется для него. В полтиннике все подсобные помещения продали «Киевстару» и там везде в раздевалках стоит аппаратура».
Ось такий він бізнес по–українськи. Але можливий і дещо інший сценарій:
«Прежде всего это зависит от услуг, которые преподносит этот бассейн, — підкреслює Юрій Поволоцький, голова облспортуправління. — Вот взять «Динамо», с которого мы начинали. Там тоже есть абонементные группы в небольшом количестве. Там больше спорта. Мы так и ставили вопрос. Мы эту плавательную школу финансируем полностью. Мы не разделяем — «Динамо» это либо «Спартак». Это одесские люди, это наши спортсмены и мы тратим деньги для спорта для здоровья наших людей».
До цього варто додати, що кошти з неба не впали. Сесія обласної Ради ухвалила рішення виділити понад мільйон гривень на реконструкцію басейну «Динамо» і товариство зробило за ці кошти капітальный ремонт. Тобто вихід можна знайти. Ну а що ж згаданий басейн СКА? Тут, звісно, — зовсім інша справа, та інше мінистерство. Але і тут нас налаштували на оптимізм.
«Сейчас ведутся переговоры по реконструкции всего стадиона, включая комплекс бассейнов, — розповів Олег Чернавський, заступник начальника СКА «Одеса». — Бассейн оживет в том первоначальном состоянии, в котором он был… Пока ведутся только переговоры с тремя фирмами…Окончательного решения нет, оно на рассмотрении в Министерстве Обороны».
Що ж, залишилось тільки чекати і сподіватись, що в даному випадку бізнес і спорт можливо знайдуть спільну мову. А можливо цього і не відбудеться. Ми в будь-якому випадку мріємо про краще, але дивлячись впродовж довгих років на смітник, в який перетворився басейн СКА, практично неможливо повірити в те, що тут може з’явитися життя.
Зі всього вищезгадуваного можна зробити прикрий висновок: плавання у нас на разі — або бизнес або спорт. Пов’язати ці поняття на жаль поки неможливо. Принаймні в нашій країні.