Професія — чарівник

Всі ми вміємо або принаймні можемо дивувати оточуючих, але серед нас є ті, хто робить це професійно. Фокусники, маги, чарівники, іллюзіоністи, телепати — збирають величезні зали бажаючих доторкнутися до дива.
Жага людства до таємничого і навіть містичного, такого, що не піддається логічним поясненням, перетворила «брехню» на справжнє мистецтво в повному сенсі цього слова. І за те, щоб побачити диво, яке хтось називає магією, а хтось — просто вправністю рук, мільйони людей готові платити. Та, правду сказати, і дива в ультрасучасному світі коштують недешево. Розпещену видовищами публіку не так-то і просто вразити. Але насолода, яку отримує майстер, коли бачить в очах публіки відверте здивування, мабуть, того варта. Тож, забудьмо про медійні спецефекти, і звернімося до стародавнього мистецтва геніальної видовищної брехні або ж «справжнього дива».
Виявляється в буденному житті чарівники-фокусники такі ж, як і усі інші. Зі своїми проблемами, творчими злетами і невдачами. І навіть зустрівши таку незвичайну людину на вулиці, ви наврядчи впізнаєте перед собою майстра. Віталій Шевченко вже років вісім працює фокусником. Спеціалазується на «вправності рук». Приміром зараз на наших очах він розриває газету, а згодом, чим ми були й самі немало здивовані, вона — ціла-цілісенька. Та секретів Віталій не розкриває.
Ось карти, які народжуються в повітрі, а ось їх непосидюча сестричка, яка сама собою вилазить з колоди. Від Віталія нічого не приховаєш, яку б масть та карту не загадав. Хоп, і з вогню народжується та ж сама колода. Для небайдужих до грошенят в фокусника свої сюрпризи. Так містичним чином п’ятдесят гривень на очах перетворюються в сто баксів (економісти могли б позаздрити!..) Через мить 20 гривень танцюють прямо в повітрі. А ось «смертельний» номер — кровно зароблені п’ятдесят гривень проштрикуємо ручкою… Хух, пронесло — вони знову цілі. Містика та й годі. Віталій розповідає, в нього були щедрі вчителі.
Колега Віталія — Олександр Александер — з дивами має справу з самого дитинства. Перший трюк показував в десять років.
Та дивами пам’яті в час мобільних телефонів та новітніх технологій нікого не здивуєш. А нові актуальні ідеї — скоріше інтерпритація старих, вже випробованих геніями фокусного мистецтва. І вони спрацьовують як і століття тому. І, повірте на слово, коли ви засовуєте руку в спеціальний пристрій, нехай ви і знаєте, що це просто фокус, але вам стає трохи моторошно: а раптом не вийде і буде як з тією морквиною. Та в компанії професіонала ви і самі можете трохи побути фокусником-маніпулятором. Вам і карти в руки. Розкладаємо колоди. І раптом вони поділені за кольором масті.
Ми теж спробували взяти участь в ціх дивах. На листку паперу ми загадали слово, і Олександр Александер завдяки своїм телепатичним здібностям мав його вгадати:
— Приложите листок к моему лбу… — каже він. — Конечно, по-другому не могло быть, только это два слова — это «Вести Одесса». – Саме так «Вісті-Одеса».