Поезія – це завжди неповторність,
Якийсь безсмертний дотик до душі»
В словах тепло людське, та й людська совість,
Любов і біль… – відчуй – та напиши.
Пиши думками, не міркуй над смислом,
Пиши про те, що в грудях так кричить.
Не морочись – мов рано то чи пізно –
Поезія не думає про вік.
Є й серед юних стільки дарувань!
Чи в них талант з народження таїться?
І їх, здавалося б, неповний багаж знань,
Нічого, бач, у житті не побоїться.
Анна Шленчак
Я почала писати свої вірші 2 роки тому. Тому що мені дуже подобається як цим займаються інші і я спробувала написати свої перші рядки…Мої Вірші це для мене, я вважаю, як захоплення. Коли я хочу виплеснути свої емоції, мені допомагає блокнот і ручка
Поетка Анна не спроста гордиться,
Сам Каменяр – її палкий кумир.
На його творах дівчинка і вчиться,
Йому й присвячує улюблені рядки.
Анна Шленчак
Хто Франко – ми всі це знаєм.
Всі Франка ми величаєм.
Він великий наш поет,
гляньте – тут його портрет.
Ми портрет прибрали в квіти,
Хоч і ми маленькі діти.
Цей Франка святковий день
Заспіваємо пісень.
Ще дамо барвінку в’язку
За його любов і ласку.
Він бо склав для нас, діток,
Гарну книжечку казок.
І за це від нас Франкові
слова вдячності й любові.
Тож низенький до колін
Від дітей йому уклін.
Дитячі рими туляться в рядок,
Написані з нечуваним бажанням.
І в тих словах суцвіття всіх думок:
Дитячих мрії й щирі сподівання.
Анна Шленчак
Натхнення до мене приходить не по замовленню. А саме як я починаю писати свій вірш…починаю згадувати якісь ідеї. Починаю писати свою саме ідею…Часом накопичується стільки думок, що я не встигаю все записувати ручка може щось і писати, але ій блокнот повністю заповнений. Він заповнений хорошими думками і посмішками
І посмішки, й думки – єдино все,
Майстерності дитячій меж немає.
Єдине правило – воно ж бо й золоте –
Пиши лиш те, чого душа бажає.
Анна Шленчак
Мені дуже подобається писати вірші. Мені подобається писати прозу. Мені дуже подобається це заняття. Ія думаю, що в подальші роки я буду писати і присвячувати їх іншим людям і дарувати посмішку
